В ім’я жінки і миру

Художники Микола Сологуб, Альберт Джаббаров, Євген Мухоїд, Ігор Галан і скульптор Олексій Владимиров об’єдналися в творчому проекті з метафорично-філософською назвою «Присвячення Діотімі».

Нагадаємо, майже 25 років тому на Андріївському узвозі почали працювати кілька художників. У них були свої майстерні, потім галереї. Вони були тими, хто створював легендарний бренд Андріївського узвозу. А наприкінці 2011-го художники опинилися на вулиці! Майстерні на Андріївському узвозі, де люди працювали понад 30 років, перейшли у власність приватних організацій. Сьогодні київський Монмартр (разом із старою бруківкою і художниками) втратив свій дух, став порожньою декорацією для офісів і готелів... Але саме на Андріївському узвозі Володимир Дроздовський познайомився з учасниками виставки, здружився з ними, визначився у своїх художніх пристрастях і цілях: підтримувати і популяризувати українських сучасних художників. Разом зі своїм другом й партнером Дмитром Долговим В. Дроздовський став підтримувати і організовувати виставки. «Присвячення Діотімі» — друга й резонансна з усієї серії. Але, на жаль, життя внесло свої трагічні корективи. Відкривши місяць тому цю виставку в Російському музеї разом, закривати її довелося Долгову самому... І присвячувати її пам’яті Володимира Дроздовського, який передчасно пішов з життя (у віці 42 років).

Дмитро Долгов вирішив продовжувати і розвивати розпочату справу, наголошуючи, що ці виставки — не комерційний проект. Наступна виставка відбудеться восени. Причому не лише в Києві, а й в Італії. Долгов сформував цілком ясну позицію: «Київ завжди славився історією меценатства. Саме завдяки меценатам свого часу в Києві відкрилися музеї і сформувалися колекції творів мистецтва, було побудовано театри, відкрито університети, консерваторія. Завдяки підтримці меценатів Україна відкрила імена багатьох художників, музикантів, про яких дізнався весь світ. Наше суспільство сьогодні переживає потрясіння і соціальні проблеми. Щоб його вилікувати, ми маємо докласти всіх зусиль для забезпечення соціального благополуччя і духовного розвитку. Мистецтво і культура — кращий лікар, антидепресант і джерело оптимізму. Для реабілітації нам потрібно якомога більше позитивних емоцій».

Тому головною героїнею виставки стала жінка. Як випливає з назви, Діотіма — жриця, яка грає важливу роль в Платоновому діалозі «Бенкет». На Бенкеті Платона його учасники обговорюють значення кохання. Сократ — найважливіший оратор. За його словами, в юності йому викладала «філософію кохання» така собі Діотіма, яка була провидицею, жрицею — прообраз платонічного кохання. У роботах же кожного з п’яти чоловіків-майстрів, об’єднаних цією темою, вона вирішена по-своєму і кожен засвідчує своє бачення цієї метафори. Перед глядачем постала жінка як втілення нового життя, миру, позитиву й інтелекту. Причому неважливо, який континент, добу або концепцію представляє той або інший образ. Пластичний і одночасно монументальний — у скульптора Олексія Владимирова. Колоритний, африканський, щиро наближений до глядача — у Альберта Джаббарова. Еротичний і гіперсучасний — у Ігоря Галана. Міфологічний, добіблейський архетип — у Миколи Сологуба. Вакхічний, діонісійський і дотепний, як сама Діотіма, — в Євгена Мухоїда.

Директор Київського національного музею російського мистецтва Юрій Вакуленко пояснює факт проведення виставки у стінах престижного для будь-якого сучасного художника музею так: «Ми вирішили в нашому музеї показати виставку, яку можна позначити словом «мир». Зараз кожен, хто прокидається вранці, кидається до гаджетів або будь-яких інших засобів масової інформації, щоб витягнути новину про руйнування. Ця виставка — про творення. Хоч як довго триватиме війна, вона повинна закінчитися миром. Мир у нашому музеї вже настав, тому що тут з’явилася жінка — її образ, флюїди і гармонія».