«Вертеп. Необарокова містерія»

«З нами Бог» — одне із найдавніших гасел, яке промовляли руські ратники перед боєм. Ці ж слова звучать у давній пісні-молитві, а також у Сокиринському вертепному дійстві, яке оживе 15 і 16 жовтня у Великій лаврській дзвіниці. За підтримки Українського культурного фонду творча команду проєкту «Вертеп. Необарокова містерія» опрацювала рукопис найдавнішого українського вертепу.

Глядач почує відтворену музичну і текстову частини під клавесин, а побачить сучасні перформативні практики, які додадуть нової атмосфери у вертепне дійство.

— Вертеп народжувався як бароковий театр, який хотів і розважити глядача, і спонукав замислитись над моральними та духовними істинами, — розповідає режисер Богдан ПОЛІЩУК. — Ми сьогодні шукаємо нові засоби виразності, спираючись на здобуток перформативних практик. Поєднуємо серйозну роботу з музичним матеріалом, історичним пластом, а також із сучасними методами візуального дійства. Ми не відтворюємо і не реконструюємо, а ведемо розмову про наш історично-мистецький скарб по-сучасному. Не забуваймо, що тоді, у XVIII столітті, це так само була сучасна мова та актуальна дія, яка приваблювала широке коло глядачів. Особливо цікавими для тогочасних українців були побутові сценки, які розігрували після першої дії. Сьогодні це щось на кшталт усім відомих телевізійних гумор-шоу.

ЩО Ж ТАКЕ ЦЕЙ СОКИРИНСЬКИЙ ЧИ ТО ГАЛАГАНІВСЬКИЙ ВЕРТЕП?

Ще 1770 року бурсаки Києво-Могилянського колегіуму показали своє вертепне дійство знатній родині Галаганів, яка мешкала в селі Сокиринці. Григорій Галаган їх добре пригостив, за що спудеї й подарували родині вертепний будиночок, ноти і тексти. Відтоді в маєтку Галаганів ця постановка відтворювалася 100 років поспіль й отримала подвійну назву. Із тексту рукопису в різні роки зробили кілька копій. Найповніша версія разом з дерев’яним двоповерховим будиночком та ляльками зберігається в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

ЩО ВІДОМО ПРО ГАЛАГАНІВ?

Батько Григорія Галагана — Гнат відзначився в історії одним вчинком, який став клеймом для всього цього роду до сьомого коліна. Його називають зрадником Мазепи, що перейшов на бік Петра Першого. Його ж нащадки намагалися добрими справами очистити прізвище. Так, Григорій Павлович Галаган виступав за скасування кріпацтва. Саме він викупив із неволі кобзаря Остапа Вересая, підтримував його як міг. Також заснував народні школи, гімназію в Прилуках, училище в Ічні. У нього гостювали Пантелеймон Куліш, Михайло Костомаров, з ним товаришував Тарас Шевченко.

Однак прокляття запорозьких козаків не проминуло сьоме коліно роду Галаганів. Син Григорія Павловича Павло загинув молодим. На згадку про нього батько відкрив колегіум імені Павла Галагана для незаможних здібних дітей у Києві.

ПЕРСОНАЖІ ВЕРТЕПУ XVIII СТОЛІТТЯ

Український вертепний театр мав чітко визначених персонажів. Їхня кількість сягала до сорока героїв. Були постійні персонажі, які заселяли другий поверх, де відбувалася духовна частина. Серед них — Царі-Волхви, Ірод, Чорт, Рахіль, Смерть.

Дійові особи першого поверху змінювалися залежно від часу, соціально-побутових настроїв, а також місцевості, де вертепники давали виставу. Серед них були: Пастухи, Баба з Дідом, Парубок та Дівка, Паламар, Офіцер, Солдат-москаль, Шинкар, Лях, Циган, Чорт та інші. Головним позитивним героєм був Запорожець — як втілення переможця. Його лялька в Сокиринському вертепі — найбільша (32 см).

— Лялькові можливості народного вертепу були досить обмежені. Це не маріонетки, що лялька має величезні можливості виразності, — розповідає режисер перформансу Богдан Поліщук. — Саме тому пізніше замість ляльок вертепне дійство почали показувати актори. У нашій постановці все досить лаконічно. Ми хоч і відтворюємо всіх героїв, представлених у рукописі, однак робимо це силами чотирьох вокалістів-перформерів: Надії Купчинської, Люби Тітаренко, Руслана Кірша та Олексія Фіщука.

— У другій дії ми продумали момент, коли ми не виступаємо як герої, а промовляємо від їхнього імені, — продовжує вокаліст та куратор проєкту Руслан КІРШ. — Ми залишаємося собою, дотримуючись техніки «я за певних обставин». Це важливо, адже в другій частині Сокиринського вертепу XVIII століття були висміяні ті теми, які турбували тогочасного глядача, але вже у XXI столітті нашим сучасникам вони можуть бути незрозумілими. А деякі фрази можуть сприйнятись як образливі. Проте ми працюємо з історичним документом, і наша мета — показати його вповні. Допомогти проаналізувати і згадати, в яких умовах жили українці XVIII століття, що їх турбувало, проти чого боровся Запорожець...

Творці дійства обіцяють, що показуватимуть постановку й у дні Новорічно-Різдвяних свят.