Від мисливця за привидами до героя-коханця

Білл народився в місті Еванстон 21 вересня 1950 і виріс у Вілметті (Іллінойс, США). Він був п'ятим з дев'яти дітей у сім'ї ірландських католиків Едварда Мюррея (Edward Murray) і Люсіль Дойл (Lucille Doyle). Троє його братів — Джон Мюррей, Джоель Мюррей і Брайан Дойл-Мюррей — також є акторами.

Батьки-ірландці віддали дітей до єзуїтської школи, однак навчання Мюррея практично не вабило. Набагато цікавіше було битися з однокласниками, малювати карикатури на вчителів, грати в шкільному театрі і задивлятися на дівчат, які там виступали. Становище не змінилось і тоді, коли Мюррей вступив до медичного коледжу в Колорадо. Білл практично не бував на заняттях, вживав марихуану, потрапляв до поліцейському відділку. Одного разу в Денверському аеропорту він заявив, що в його багажі захована бомба. Охорона поспішила обшукати жартівника, але замість бомби виявила марихуану. Після цього випадку Білла виключили з коледжу. Мюррей повернувся до Чикаго, де перебивався випадковими заробітками, поки не потрапив до знаменитої акторської студії Second City. Саме там він подружився з Гарольдом РАМІСОМ, у якого знявся згодом у 6 фільмах, в тому числі в «Дні бабака».

Незабаром Мюрреєві запропонували стати одним з ведучих шоу «Суботнім вечором у прямому ефірі». Ця передача завоювала таку популярність, що Білла запросили до Голлівуду. Першим успіхом актора можна вважати роль другого плану у комедії Сідні Поллака «Тутсі». А в 1984, знявшись у фантастичній комедії «Мисливці на привидів», Мюррей піднісся на саму вершину Голлівуду.

Успіх мали й наступні картини, а комедія «День бабака» закріпила за Мюрреєм репутацію одного з найталановитіших американських коміків. У той же час п'ять років після «Дня бабака» у нього практично не було цікавих ролей.

У кінці 1990-х почався новий етап: Білл почав виконувати драматичні ролі у незалежному американському кіно, знімаючись у таких режисерів, як Вес Андерсон («Академія Рашмор», «Водне життя зі Стівом Зіссу») і Джим Джармуш («Кава та сигарети», «Зламані квіти»). Особливо слід відзначити психологічну мелодраму «Труднощі перекладу» про стосунки дорослого актора й молодої туристки, які опинилися в чужій для них Японії.

Розповідаємо про найвищі акторські досягнення Мюррея.

ТУТСІ

Режисер - Сідні Поллак, 1982

Головний герой - Майкл Дорсі (Дастін Хофман), талановитий актор, який провалює всі кастинги через кепський характер. Він, як і його друг - драматург Джефф Слейтер (Мюррей) - змушений підробляти офіціантом. Слейтер хоче поставити свою п'єсу, але грошей на постановку немає. Одночасно Майкл веде курси акторської майстерності, котрі відвідує його подруга, актриса Сенді. Вона намагається отримати роль у популярній мильній опері «Лікарня "Південний захід"», але їй відмовляють. Тоді Майкл вирішує спробувати сам отримати роль міс Кімберлі в серіалі і, загримувавшись жінкою, під ім'ям Дороті Майклс проходить проби.

Хофман без перебільшення віртуозний в ролі Майкла / Дороті / Кімберлі, але у нього є гідний партнер. Наскільки багатий і експресивний Дастін в своїх проявах - настільки стриманий Білл, але стриманість ця не менше красномовна. У найдивніших і найкумедніших ситуаціях він працює на характерній інтонації незворушного спокою. Ніколи не підвищує голос, жодного зайвого жесту, безодня терпіння на тлі неспокійного сусіда, але кожний епізод за його участі - комедія найвищої проби. Мюррею досить ледь помітного руху лицьових м'язів, кинутого між іншим погляду, щоб підпорядкувати сцену собі.

МИСЛИВЦІ ЗА ПРИВИДАМИ

Режисер - Айван Рейтман, 1984

«Мисливці за привидами» починаються з того, що головний герой, доктор парапсихології Пітер Венкмана б'є струмом студента, що невпопад відповідає на його за питання, а симпатичну дівчину, навпаки, хвалить, хоча вона помиляється не менше. Пітер - ловелас, пройдисвіт і нахаба; тільки в Мюррея такий за сюжетом малосимпатичний персонаж міг вийти мало не святим. Рейтман дав акторові свободу самовираження, і Мюррей багато і охоче імпровізував. Тому тут він поєднує притаманну йому в найбільш диких ситуаціях самурайську незворушність з повітряною легкістю інтонацій до жестів. В результаті і запам'ятовується найбільше: зразковий мисливець за паранормальними об’єктами, сам схожий на бешкетного привида.

ДЕНЬ БАБАКА

Режисер - Гарольд Раміс, 1993

Мюррей грає не зовсім типового для себе персонажа. Популярний метеоведущій Філ Коннорс - цинік, мізантроп і сноб, утомлений своєю роботою зокрема і всім людством в цілому. Приїхавши в містечко Панксатони на реально існуючий ритуал пробудження бабака, який пророкує весну, він сприймає поїздку як марну втрату часу, а оточуючих - двоногими перешкодами. Реальність мститься, ув’язнюючи його у вічний день 2 лютого.

Це правдивий бенефіс Мюррея. Те, що він смішить глядача до упаду - ще пів справи. Але він ще переконливо показує свого героя в ситуаціях, що вимагають від Філа співчуття, щирості, любові і навіть готовності померти.

Незважаючи на глядацький успіх, критики не одразу оцінили фільм по достоїнству і актор залишився без значних нагород. Нині картина вважається класикою, а словосполучення «День бабака» стало прозивним.

ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ

Режисерка - Софія Коппола, 2003

Для Софії Копполи «Труднощі перекладу» були важливим шансом реабілітуватися після стриманої реакції на її режисерський дебют «Цнотливиці-самогубці». Вона відразу зробила ставку на Мюррея, заявивши, що без нього зйомок не буде. Актор роздумував 5 місяців, після чого все-таки погодився.

Мюррей фактично грає себе - немолоду кінозірку на ім'я Боб Харріс, що приїжджає в Токіо заради зйомок рекламного ролика віскі «Санторі». В одному готелі з Бобом проживає вчорашня студентка Шарлотта (17-річна на той момент Скарлетт Йоганссон), яка приїхала в Японію з чоловіком-фотографом. Шарлотта майже не бачить свого чоловіка, який більшу частину часу проводить на роботі. Боб, зі свого боку, переживає кризу середнього віку і втому від 25-річного шлюбу.

Здавалося б, зав’язка – суцільна банальність. Немолода знаменитість, юна красуня, безсоння через джетлаг, нічний Токіо. Але Коппола, створивши між героями еротичну напругу, до самого кінця фільму утримує їх на межі, створює навколо них п'янкий флер недомовленості, чим робить «Труднощі перекладу» захоплюючими не менше будь-якого трилера. Мюррей тут працює з особливою інтелігентністю, необхідної саме для такого розвитку історії.

В результаті Американська кіноакадемія нарешті відзначила майстра давно номінацією на «Оскар», а Голлівудська асоціація іноземної преси - «Золотим глобусом» у категорії «найкраща чоловіча роль в комедії або мюзиклі».

ЗЛАМАНІ КВІТИ

Режисер - Джим Джармуш, 2005

Літній донжуан (його і звуть схоже – Дон) у виконанні Мюррея отримує анонімний лист - на рожевому папері, червоним чорнилом - від однієї з його колишніх пасій - що нібито він уже протягом 20 років має сина. Після деяких коливань Дон складає список своїх жінок, з якими був тоді пов'язаний, і відправляється в подорож по власному заплутаному минулому. Робить безліч не завжди приємних відкриттів - як про себе, так і про своїх жінок, кожна з яких має дивні звички в побуті і поведінці. А дитина є тільки в однієї - дочка, але і ту звуть Лоліта.

Так і залишається незрозумілим - чи то насправді є у старого Дона продовження в століттях, то чи лист було лише помстою однієї з ошуканих подружок.

І відтепер дон приречений кидатися до будь-якого юнака, пропікати поглядом простір - чи не він? В автомобілі? На тій стороні вулиці? Чи не той? А, може, цей?

Фінал, де Дон застигає самітником на порожньому перехресті, надає сюжету вражаючу завершеність: як і міфологічний Дон Жуан, він кинув виклик небесам, але небеса про нього просто забули. Для Мюррея це роль - можливо, найбільш трагічна в його фільмографії. І знову - створена все з тією ж витонченістю напівтонів і стриманих рухів.

Він досяг усього. Але в свої 70 він все так же смішний, зворушливий, точний і невідпорний.