Від реалізму до абстракціонізму

Експозицію можна побачити у просторі галереї Брей-Сlub. 200 робіт із приватних колекцій та музеїв України представляють широкій спільноті навдивовижу талановитого й самобутнього українського художника європейського зразка. Їх можна буде побачити до 15 березня.

Зодіакальні сузір’я зійшлися на тім, що прихід у світ Євгена Кріпа — 27 січня — зійшовся з днем народження Вольфганга-Амадея Моцарта. Саме до цієї дати й вирішено було відкрити виставку і представити унікальний художній альбом художника.

Одним із перших, хто почав колекціонувати його роботи, став Олександр Брей, якому і належить ідея цієї виставки та видання альбому, який містить не тільки художні твори Кріпа, а й цікаві статті про нього, історію родини, оповідану його молодшим братом, архівні фото і спроби осягнути й осмислити його творчість — навдивовижу різноманітну і дуже цінну.

Народився майбутній художник у Жовкві, де за легендою прийшов у світ Богдан Хмельницький, де викладав Іван Крип’якевич і де існувала традиційна школа іконопису. Тому не дивно, що на його творчості помітно позначилися багаті традиції української культури. У Львівському інституті декоративно-ужиткового мистецтва здобув гарну професійну освіту у викладачів ще старої школи Парижа, Варшави, Мюнхена під керівництвом свого улюбленого вчителя, культового для Львова художника — Романа Сельського. Разом з тим Кріп — гостросучасний художник зі своїм яскраво вираженим обличчям. Він сміливо й рішуче відходив від штампів, від усього звичайного, домінуючого в тогочасному радянському мистецтві. Його творчість змінювалася разом з часом і містить декілька періодів від реалізму до абстракціонізму. Та хоч би в якому жанрі працював художник, його твори незмінно привертають увагу.

Графіка — його рисунки на рівні зразків європейського мистецтва. Чорно-білі малюнки ідеально доповнюються кольоровими. Гарних рисувальників серед сучасних митців небагато, а таких імпровізаторів, як Кріп, і поготів. Його фантазія безмежна. Він створює у своїй уяві цілий світ — чудовий і дивний, фантастичний і таємничий, складний і захопливий, у якому давні українські традиції тісно переплітаються з язичницькими міфами.

Натюрморт — найулюбленіша тема. Зазвичай це квіти. Він пише їх по-різному, залежно від настрою — то декоративно, то лірично, то аскетично, але завжди все доведено до колористичного ідеалу.

Монументальні розписи — на жаль, більшість із них не збереглася. Дуже цікавими є розписи в Ніжинському педагогічному інституті, присвячені Миколі Гоголю, що стали відкриттям у вітчизняному мистецтві. Це демонстрація на честь Гоголя і демонстрація професійної майстерності Кріпа-монументаліста.

З величезним задоволенням Кріп писав ікони для чернігівської церкви святої Катерини. Не відмовлявся й від написання численних історичних постатей для музеїв Чернігова, Києва, Москви. Характерним прикладом таких робіт є портрет гетьмана Павла Полуботка. Написані у класичній манері ці твори, звичайно, не претендують на щось нове у мистецтві, але свідчать про високий технічний рівень їх виконавця.

ЗНАК ЗВІРА. М. ПРИМАЧЕНКО. 2013 р.

2012 року Кріп створює свій знаменитий триптих, у якому намагається привернути увагу до трьох видатних українців — Казимира Малевича, Олександра Архипенка та Марії Примаченко.

Як і для Едгара Дега, пастель стає улюбленою технікою Кріпа. Упродовж майже всього свого життя він повертався до цієї техніки. Легкість, чистота кольору, прозорість тону. Кріп творив у північноукраїнському місті, позбавленому яскравих фарб, тому пастельні кольори краще підходили до його стриманої натури, і головна їхня перевага — не в силі та яскравості, а у вишуканій простоті.

Коли потрапляєш у зали з картинами Кріпа, то здається, що ти на виставках абсолютно різних художників, але рівнозначно талановитих. Настільки різноманітним був Кріп, настільки вирувала його фантазія, а його складний духовний світ не давав йому можливості зосередитись на чомусь одному. Тож остаточне місце художника в історії українського мистецтва ще не визначене, але чомусь виникає впевненість, що з роками воно буде дедалі вище.

Кріп добре розумівся на мистецтві. Разом з тим, маючи сучасні погляди на живопис, не відкидав нічого цінного і справжнього із класики. І стосується це не лише живопису, а й літератури, музики, інших царин мистецтва. Так, він з насолодою слухав Моцарта, Бетховена, Вівальді, а водночас — Вертинського та Висоцького.

Під час виставки було вирішено передати окремі роботи Євгена Кріпа до Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького, Національного художнього музею України і Закарпатського художнього музею. Для цього ритуалу спеціально з’їхалися і прийшли на відкриття виставки: директори Франциск Ерфан, Ігор Кожан, Ігор Коцюбинський, Юлія Литвинець, Тарас Возняк, колеги-художники Анатолій Криволап, Петро Лебединець, Віктор Сидоренко, а також один з учнів Євгена Кріпа — Євген Шаповалов — зірка, що сходить на художньому небосхилі не лише Чернігова, а й України загалом. Він і резюмував цю дійсно велику подію мистецького життя, оскільки така масштабна виставка Євгена Кріпа в Києві відбувається вперше: «Великий майстер і людина з великої літери»!