Віват, Iталіє!

Концерт під назвою «У полоні натхнення» відбувся в Колонному залі ім. М. Лисенка. Вечір патронувало Посольство Італії в Україні та Італійський інститут культури (захід був приурочений до 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між нашою країною та Італійською Республікою). Треба зазначити, що наша публіка останнім часом виявляє дедалі більший інтерес до мистецтва бароко (згадаємо хоча б нещодавню унікальну виставку в Національному художньому музеї), проте кияни зовсім не розбещені музичними презентаціями. Тож приїзду знаменитого колективу, знаного в музичному світі як «Новий Орфей італійського мадригалу» («День» № 183, 11 жовтня 2012 року), меломани чекали з неприхованою цікавістю. Програму концерту ансамблю La Venexiana (диригент — Клаудіо Кавіна) склали твори знаменитих барокових композиторів, кожен з яких був новатором або реформатором у музичному мистецтві своєї епохи. Так, Клаудіо Монтеверді вважається головним композитором бароко. Він жив у добу революційних змін — переходу від Ренесансу до бароко і сам власноруч змінював свій час: із його опери «Орфей», власне, й розпочинається справжня історія цього жанру. Маестро Алессандро Скарлатті — засновник знаменитої у ХVІ—ХVII стст. неаполітанської оперної школи, під потужним впливом якого опинилася музична творчість юного Генделя. Також великим композитором ХVII століття в розвитку оперного жанру визнано Франческо Каваллі — засновника оперного стилю бель канто. Алессандро Страделла започаткував основи знаменитого жанру інструментального концерту, а Г. Гендель — один із титанів пізнього бароко. Отже, перед київськими слухачами розгорнулася широка панорама музичних творів від раннього до пізнього бароко, і публіка дістала унікальну можливість долучитися до звучання інструментів тієї далекої епохи. Зокрема, неабиякий інтерес та асоціації глядачів викликала форма й низьке, басове звучання теорби, на якій грав Габріеле Паломба, адже в українській органології ще з ХVI ст. був відомим теорбан (споріднений з італійською торбою), що в народі свого часу дістав назву — «панська бандура». Та основна увага присутніх сфокусувалася на блискучій солістці ансамблю La Venexiana — Роберті Мамелі (сопрано).

Своїми враженнями від концерту ансамблю La Venexiana поділився з «Днем» соліст Національного будинку органної та камерної музики, лауреат міжнародних конкурсів Сергій КОТКО, левову частку репертуару якого становлять віртуозні твори зазначених композиторів. «Знаєте, коли слухаєш цю дивовижну співачку, мимоволі пригадуються слова великого Монтеверді: «Мова людська — повелителька гармонії, а не служниця її», — настільки пластично й досконало співачка володіє своїм чарівним інструментом — голосом. Ми почули справжній інструментальний вокал, майже без вібрато, який для нас є дещо незвичним, проте саме такого й вимагають барокові твори, і Роберта Мамелі переконливо довела свою «зірковість» бездоганним почуттям стилю, легкістю у виконанні карколомних фіоритур, елегантним фразуванням, винятковим заглибленням в емоційну сферу тієї далекої епохи, коли вперше після тривалого тисячолітнього періоду людські пристрасті й переживання опинилися у фокусі композиторської творчості дійсно класичного рангу».

По закінченні основної програми зал вибухнув оваціями, які тривали понад чверть години (!), й італійським музикантам, незважаючи на втому, просто нічого не залишалося, як виконати три додаткових великих твори на «біс».