Ворог імітації

Педагог Тараса Штонди у Київській консерваторії професор Галина Сухорукова вчила його, що глядачі завжди відчувають різницю між справжнім переживанням та його імітацією. Тому вокаліст працює над кожним образом майже ювелірно. «Створюючи образ, я ніби існую в потоці музики, шукаю між нотних рядків, що ж хотів сказати композитор, намагаюся віднайти тільки цьому образові притаманну вокальну характеристику», — зізнається співак. Повна самовіддача допомагає відкривати нові можливості власного голосу. Тож сьогодні в репертуарі Тараса Штонди — Великий Інквізитор та Філіпп II у «Дон Карлосі», Захарія в «Набукко» та Монтероне в «Ріголетто» Дж. Верді, Дон Базіліо в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні, Командор у «Дон Жуані» В. А. Моцарта, Гремін у «Євгенії Онєгіні»

П. Чайковського, Кирдяга в «Тарасі Бульбі» М. Лисенка, Досифей у «Хованщині»

М. Мусоргського, басові партії в Реквіємах Дж. Верді, Моцарта, А. Брукнера та Є. Станкевича, у Дев’ятій симфонії Бетховена та інших класичних шедеврах. Нині Тарас Штонда готує партію Бориса Тимофійовича в опері Д. Шостаковича «Катерина Ізмайлова».

1997 року вокаліст здобув «срібло» на Міжнародному конкурсі Ф. Віньяса в Барселоні, посів перше місце на конкурсі Марії Каллас в Афінах. З теплотою згадує, як член журі Першого міжнародного конкурсу вокалістів імені І. Паторжинського в Луганську (там, до речі, Тарас поділив I місце з львівським співаком Сергієм Магерою) легендарний російський бас Борис Штокалов сказав: «Синку, пронеси свій тембр і свою душу через усе життя».

Тараса дедалі частіше запрошують на різні оперні сцени. Навесні його чекають в Іспанії. А головним для себе сьогодні Тарас Штонда вважає випробування популярністю і прагне зберегти не тільки себе в музиці, а й музику в собі.