«Войовничий пацифіст» у Києві

Музей однієї вулиці спільно з Центром Еріха Марії Ремарка в Оснабрюку (Німеччина) підготував виставку — «Еріх Марія Ремарк. Войовничий пацифіст», присвячену життю і творчості одного з найвідоміших німецьких письменників ХХ століття.

— Експозиція побудована на документальних матеріалах і фотографіях, наданих музеєм Ремарка в Оснабрюку, вони розповідають про життєвий шлях письменника, його успіхи й поразки, про екранізації його творів, численні любовні романи, зокрема з легендарною Марлен Дітріх, — розповів Дмитро Шльонський, директор Музею однієї вулиці. — Історія створення цієї виставки незвичайна. Наш Музей досить довго збирає колекцію посмертних масок і весь час веде пошук нових експонатів. Випадково вдалося дізнатися, що в Музеї Ремарка в Оснабрюку — саксонському місті, де він народився й виріс, зберігається посмертна маска письменника, а співробітником музею є колишня киянка Елла Кононюк. Завдяки її допомозі ми познайомилися з куратором музею, доктором Томасом Шнайдером, отримали копію унікальної посмертної маски Ремарка і домовилися про проведення спільної виставки в Києві.

Письменник, чиї книжки палили нацисти на площах Німеччини, написав багато творів, пронизаних романтичністю і жаданням кохання, прожив довге і не найщасливіше життя, та досі має безліч шанувальників свого таланту. Еріх Марія Ремарк (справжнє ім’я — Еріх Пауль Ремарк) народився 22 червня 1898 року в Оснабрюку, предки його були французи. У 18 років пішов добровольцем на Першу світову війну, декілька разів був поранений. Існує версія, що Еріх Марія Ремарк і Адольф Гітлер неодноразово зустрічалися під час війни, служили на одному напрямку, хоч і в різних полках. На підтвердження цієї версії наводиться одне фото, на якому — молодий Гітлер і ще двоє чоловіків у військовій формі, один з яких схожий на Ремарка. Після війни Ремарк часто міняв професії, працював бібліотекарем, учителем та редактором і навіть певний час був бізнесменом. 1929 року він опублікував найвідоміший зі своїх творів — «На західному фронті без змін». Роман одразу став предметом запеклих політичних дискусій. Для одних це тверезий, чесний опис військового свавілля, для інших — сувора антивоєнна книжка, образа фронтовиків. Історію про життя і смерть 19-річного Пауля Боймера та його приятелів треба розуміти як звинувачення супроти війни.

1929 року Ремарк залишає Німеччину і з 1931-го живе у Швейцарії, 1939 року переселяється до Нью-Йорка, де одержує американське громадянство. У США публікує роман «Тріумфальна арка», що приніс йому світовий успіх. Головний герой роману — емігрант, який живе в Парижі в 1938-1939 роках. Німецький лікар, який утік з ув’язнення, випадково зустрічає на бульварі свого ката з концтабору й убиває його.

У подальших романах Ремарка переважає тема Другої світової війни.

1948 року письменник повертається до Швейцарії, а 1970-го вмирає в Локарно.

Ремарк — автор таких літературних шедеврів, як «Три товариші», «Чорний обеліск», «Час жити — час умирати», «Тіні в раю» та інших знаних творів.

Багато книжок письменника, який був красенем, написано під впливом жінок. Уперше Ремарк одружився з танцівницею Юттою Замбона, яка хворіла на сухоти. Ця дівчина стала прообразом декількох героїнь його романів. А в історії стосунків головних героїв «Тріумфальною арки» — хірурга Равіка й актриси Жоан Маду — не складно розгледіти перипетії роману самого Ремарка з кінодівою Марлен Дітріх.

«Я хочу бути з тобою поруч, і більше мені нічого не треба. Ти маєш знати, що я є. І не повинна нічого боятися. Ти маєш відчувати, що я завжди буду з тобою і що в твоєму житті більше ніколи не буде самоти».

17 лютого 1948 року відбулася прем’єра фільму «Тріумфальна арка» за романом Еріха Марії Ремарка, знятого режисером Льюїсом Майстоуном. Головні ролі в цій кінокартині виконували такі зірки, як Інгрід Бергман і Шарль Буайе.

До речі, готуючись до виставки, Музей однієї вулиці придбав раритетне перше видання роману «Тріумфальна арка». Після однієї з численних зустрічей Ремарка й акторів із глядачами колишній власник книжки взяв у них автографи й уклав три зворушливих букетики. Пацифізм і нездійснені прагнення «втраченого покоління» — така основна тематика творів Ремарка. В Америці його звинувачували в симпатіях до комунізму, нацисти оголосили його євреєм. Сам же письменник стверджує: «Я не був ані євреєм, ані лівим. Я був войовничим пацифістом». Ці слова письменника й дали назву виставці.

І хоч Еріх Марія Ремарк отримав американське громадянство, ця країна не стала для нього рідною, тож 1947 року він виїжджає до Швейцарії, де збереглася його вілла і навіть автомобіль. Своє п’ятдесятиріччя він зустрічає саме там, працюючи над новим романом. Але довго сидіти на одному місці ця людина не могла, він об’їздив усю Європу, відвідав ще раз і Америку, там жила його кохана Наташа Браун. Їхній роман теж не вдався, бо, щойно зустрівшись, вони одразу починали сваритися. Здоров’я письменника різко погіршилося, його мучила депресія, і так сильно, що він сам звернувся до психіатра. Ремарку ставлять діагноз — завищені життєві вимоги й сильна залежність від любові до нього інших людей. У цей час він знову багато п’є, хворіє, у нього зовсім немає упевненості в майбутньому. Але 1951 року Ремарк зустрічається з Політ Годдар, колишньою дружиною Чарлі Чапліна. 1957 року письменник одружується з Політ. Вона була красивою, багатою і знаменитою жінкою, серед її друзів були Далі, Стейнбек, Гейбл... Вона буквально врятувала Ремарка від депресії, і він зміг закінчити «Іскру життя» й почав працювати над новим романом «Час жити — час вмирати». Разом з Політ останні два роки свого життя письменник провів у Римі. Після чергового серцевого нападу 1970 року його кладуть у лікарню Локарно, там він і вмирає 25 вересня. Еріха Марію Ремарка поховали тихо і скромно у Швейцарії. Але без ексцесів усе ж не обійшлося. Троянду, що її прислала Дітріх на похорон письменника, викинула Політ, тож її не поклали в труну, а листи Марлен вона спалила й розвіяла попіл за вітром.