Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Я хотів би, щоб сама Квітка Цісик продовжувала своє життя, рятуючи життя жінок України»

Алекс ГУТМАХЕР, продюсер українсько-американського проекту про дієву пам’ять, розвиток благодійності і театральний фестиваль, присвячений легендарній співачці
05 квітня, 10:04
5 КВІТНЯ ВИСТАВУ ВІННИЦЬКОГО ТЕАТРУ ІМ. М.К. САДОВСЬКОГО «KVІТКА». ПІСНЯ НАЯВУ Й У СНАХ» ПОКАЖУТЬ У КИЄВІ НА КАМЕННІЙ СЦЕНІ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ ІМ. І. ФРАНКА / ФОТО НАДАНО ТЕАТРОМ

«Я всім говорила, що українська музика є дуже гарна, мелодійна і що народ такий співучий. А мені відповідали: якщо так, то заграй мені щось, заспівай мені щось...». І вона заспівала, так проникливо, вигаптовуючи мелодію словами, які йшли з глибини наповненої творчістю та любов’ю душі. Американська співачка з українським серцем Квітка Цісик виконала пісні для двох своїх альбомів «Пісні з України» та «Два кольори» в ім’я любові до рідної землі, з якою була переплетена духом. Покинувши наш світ у молодому віці, вона залишила в спадок неоціненну творчість...

І мало спливти 19 років, щоб її ім’я і талант стали дороговказом для однієї людини, яка вирішила рятувати людські життя. За 19 років після її смерті українець, який живе в США, Алекс Гутмахер знайшов у собі сили, і вже впродовж 12-ти років повертає Квітку Цісик додому, доводячи, що над пам’яттю не владний час, а бажання врятувати життя стирає будь-які кордони.

— Пане Алексе, ви є продюсером українсько-американського благодійного проекту «Незабутня Квітка». Нагадайте, за яких обставин і коли виникла ідея його створення?

— Сама ідея виникла 2007 року, коли я розпочав цей проект у США. Мені здалося, що сама постать Квітки Цісик буде цікавою для американських глядачів, хоча більша частина американців про неї знали. А вже на запрошення Міністерства культури України того ж таки 2007 року я приїхав до України, де ми зробили першу імпрезу за участі таких видатних українських співаків, як Ніна Матвієнко, Олег Скрипка, Марія Бурмака. Я також привіз із собою американських виконавців. Українська публіка нас добре прийняла та почула, але в якийсь момент я сказав собі: «Алексе, напевно, ти робиш трішки іншу справу, не те, що треба робити, тому що Україна має талант, але треба, щоб сама Квітка Цісик продовжувала своє життя, рятуючи життя жінок України». І в мене виникла ідея придбати разом із обласними державними адміністраціями пересувні мамографи й передавати їх медичним закладам для профілактики раку молочної залози в областях.

Таким чином, проект тривав 12 років, і мені вдалося придбати разом із облдержадміністраціями п’ять пересувних мамографів (нагадаємо, «День» писав про це в № 57-58 від 29 березня 2019 року. — Ред.) і, ось, нарешті, я приїхав до Харкова, востаннє я був тут, коли мені було 11 років і повернувся сюди за 50 років. Це стало абсолютно інше місто, зокрема й люди стали інші. В мене була зустріч із губернатором Харківщини Юлією Олександрівною Світличною, ми порозумілися, і вона сказала, що мій проект є дуже важливим, тому що саме зараз обласна адміністрація активно займається питаннями будівництва нового онкоцентру. Для мене це не просто слова, адже я сам пройшов через таке тяжке захворювання, як агресивна саркома.

Поспілкувавшись із головним онкологом Харкова, вирішив цього року вперше зробити проект саме в цьому місті. Головною метою проекту є придбання пересувного мамографа для жінок Харківщини. Що означає пересувний мамограф для області? З вінницьким онкоцентром ми зробили 4000 профілактичних заходів для жінок, із них виявили 250 патологій і 15 випадків захворювання на рак. Отже, ми говоримо не про ноту «ля» третьої октави, що заспіває співак, ми говоримо про врятовані життя жінок в Україні. Рак молочної залози вражає багатьох жінок навіть до 30-ти років, і придбання пересувного мамографа є одним із кроків протидії цьому страшному захворюванню. Ми плануємо передати 100 тисяч гривень до онкоцентру для того, щоб наш проект запрацював і в Харкові. Через мистецтво та благодійність я нагадую, хто така Квітка Цісик, не лише співачка, не лише українка, мама, жінка патріот — це людина, яка віддала частину свого життя Україні й тому для мене дуже важливо робити такий мистецький проект.

 — За період відвідин України чи помічаєте зміни в благодійній сфері?

— Я їх не помічаю, а сам роблю, що можу. Коли бачу деяких українських виконавців, які роблять свою справу професійно, то хочу в них запитати: чи ви вірите в те, що ви робите і навіщо ви це робите? Для чого, для кого це все, лише задля власного імені? В такі тяжкі часи для України кожен митець повинен робити не тільки новий кліп чи виставу, а насамперед віддавати кошти хворим людям, героям, тим, хто має якісь проблеми — це дуже важливо.

Нині в Україні в багатьох людей є проблеми з фінансуванням, ба більше, триває війна, не слід про це забувати. Мені здається, що не всі мають можливість допомогти. Хоча, розповім цікаву історію. Рік тому ми вели програму на радіо «Культура». Я звертаюся до слухачів, відбувається інтерактивне спілкування і раптом дзвінок. «Добрый день, меня зовут Татьяна, я из Харькова. А почему вы не приезжаете в наш город? Я хотела быперечислить небольшую сумму для детей-инвалидов». Ця людина перерахувала невелику суму, я взяв її телефон, і ми з нею зустрілися. Вона викладачка музичного училища. В неї невеличка заробітна плата, але є потреба надати допомогу людям. Тому, шановні друзі, відчувайте в собі хоча б бажання долучитися до благодійних справ і, повірте, все зміниться на краще.

— Розкажіть, будь ласка, про презентовані в Харкові мистецькі заходи.

— Заходи в нас відбувалися різнопланові, а вхід на них безоплатний. Ми намагалися побудувати програму так, щоб творчість Квітки Цісик світлим променем увійшла в життя тих, хто не на словах зіткнувся з хворобою та болем. Скажімо, під час благодійного концерту для воїнів АТО, який відбувався в харківському госпіталі ветеранів війни, я з великим задоволенням зустрічався з тими, хто ризикує своїм життям за майбутнє України. Під час зустрічі з творчою молоддю Харківщини мав можливість насолоджуватися невимушеним спілкуванням та блиском у очах молодих людей. Вони багато чим цікавилися та багато про що запитували, а я намагався давати відповіді як із творчої, так і бізнесової точки зору, можливо, хтось скориставшись моїм досвідом продовжуватиме розпочату мною справу. Взагалі, мені подобається українська молодь, вона цікава й абсолютно інша, ніж у США. Також у нас відбувався благодійний концерт для дітей з обмеженими можливостями «Квітчині колискові». Це одна з моїх улюблених вистав, тому що Квітка хотіла наприкінці життя записати СD колискових і присвятити своєму сину Едді, але, на превеликий жаль, не судилося, і я вирішив, що ми продовжимо цю справу і заспіваємо колискові для дітей, але для дітей з вадами здоров’я. Тому що коли я бачу їхні очі, то отримую відповідь на питання, чому я скільки роблю для дітей та дорослих у благодійній сфері, тому що скільки ти б не віддавав від свого серця, воно тобі повертається.

І якщо Бог залишив мені життя після 11-ти операцій та незліченної кількості хіміотерапій і радіотерапії, то мав на мене якісь плани, а саме робити добро та ділитися ним з тими людьми, які цього потребують.

Завершився проект театральною прем’єрою «Kvітка. Пісня наяву й у снах» від Вінницького театру ім.М.К.Садовського. В цій виставі унікальна та фантастична дівчина, так схожа на Квітку Цісик, Таня Фролова, зіграла просто неймовірно! Мені наскільки сподобався Харків, що виникла одна ідея. Наступного року саме в Харкові планую зробити театральний фестиваль, присвячений Квітці Цісик. Але це залежить також і від бажання місцевих жителів. Якщо я відчую, що це варто робити, то в наступному році фестиваль буде ще потужнішим.

— Наскільки відрізняється благодійність у США та Україні?

— Усі американці знають, що частину свого прибутку мають віддавати. Не лише сплачувати податки, а віддавати тим людям, яким це необхідно. В нашій країні існує величезна кількість фондів, громадських організацій, які, безумовно, отримують пільги від держави, адже вони віддають частину своїх прибутків, тож держава, зі свого боку, скасовує частину з їхніх податків, тому в США — це індустрія благодійних організацій. Сподіваюся, що в Україні це також відбудеться. Благодійність буде на тому рівні, який підтримуватиметься. Тому я маю на це надію, а поки роблю все, що можу особисто сам, звісно, за підтримки обласних адміністрацій.

— Який механізм у сфері благодійної діяльності ви запропонували б в Україні?

— Обов’язково, щоб були прийняті закони, які підтримують бізнес та компанії, що віддають частину своїх коштів на благодійність. Вони платять податки і віддають якусь частину на благодійність, тому держава має скорегувати деякі речі в законодавчій сфері. 

— Чи вірите в закономірності долі і, можливо, відчуваєте незриму руку Квітки Цісик, яка надає вам допомогу та підтримку творити добро?

— Цей проект абсолютно містичний. Є деякі речі, коли Квітка не дозволяє щось робити і я не можу цього зробити. Не тому, що не хочу, а через те, що не вдається. Скажімо, коли деякі нечесні люди бажають заробити на її імені, тоді нічого не виходить, я розумію, що вона не дає це зробити і відступаю. Я вам скажу, що є величезна відповідальність перед цим ім’ям, і ти не можеш забруднити душу комерційними справами, а лише займаєшся благодійністю. Є таке японське прислів’я: «Роби добро та кидай його у воду». Таким чином, до кого припливе добро, яке я роблю, мене не цікавить. Коли нам вдасться з вами врятувати хоча б одне життя — це буде щастя.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати