Як не підкоритися «золотому тельцю»

13 січня святкуватимемо ювілей аншлагової постановки Олексія Лісовця за однойменною п’єсою Олександра Островського, яка здобула «Київську пектораль-2008» у таких престижних номінаціях, як «Найкраща драматична вистава» і «Краща режисерська робота». Режисер по-своєму прочитав класику, і це вийшло дуже цікаве сценічне дійство. Як відзначив один із критиків, «із повчальної дрібниці режисер Олексій Лісовець зробив тригодинне чудо з шістьма персональними драмами, коротким екскурсом у фольклор і ледь вловимим присмаком абсурду... І зіграна ця «казка» розмашисто і зі смаком. Кожен персонаж — маленький акторський шедевр»! Про те, як народжувалася постановка і як вона змінилася за десятиліття — наша розмова з Олексієм Івановичем.

— Це моя улюблена п’єса Островського, — зізнався О. Лісовець. — Хоча деякі критики вважають, що цей твір драматург не закінчив. Автор говорив про нього: «Це скоріше етюд, ніж п’єса»...

«Не все котові масляна» — найменш населений твір Островського (всього шість персонажів), і його можна назвати «неформатом». Я ставив про те, що людина нескінченно принижується, аби чогось досягнути у своєму житті. Це дуже засмучує, а тому я фінал переробив, бо у Островського головна героїня — Дар’я Федосеєвна Круглова — так і не дає конкретної відповіді про те, чи готова вона піти на поступки купцю Ахову, аби відбулося принизливе весілля, коли на рівні лакеїв мають виступати її донька Агнія і наречений Іполит. (Ахов пропонує  Кругловій  забезпечити Агнію великим приданим, якщо молоді у весільному вбранні виметуть мітлами його подвір’я на очах усіх гостей. — Т.П.). Тема влади грошей, порушена драматургом, актуальна і в наш час, а мова, якою написана п’єса, — дуже колоритно-архаїчна, і цим твір приваблює.

На прем’єрі Єрміла Зотича Ахова чудово зіграв Володимир Дмитрович Іллєнко, але через його хворобу довелося вводити іншого актора, і роль цього колоритного персонажа нині виконує Анатолій Федорович Ященко, який додав нових фарб до ролі. Образ Круглової всі десять років прекрасно грає Ірина Мак (вона одна виконую цю роль). Я вважаю, що це її акторський успіх. А взагалі у постановці по черзі грають два склади виконавців.

— Десять років у репертуарі — солідна дата для вистави. Як глядач сприймає постановку?

— Мені важко судити, бо кожного разу це відбувається по-іншому. Вистава — як жива істота! Інколи така тиша у залі, так уважно публіка слухає кожну фразу персонажів, і відчувається, що ця історія не залишає байдужими, глядачі співпереживають героям, які намагаються не підкорюватися «золотому тельцю». У цій п’єсі всі нещасні! Ахов — тому що він багатий, Федосеєвна — тому що бідна, Феона — бо приживалка, Агнія — безприданниця, Іполит — бо повністю залежить від дядька-самодура... Усі персонажі залежні, і кожному, тією чи іншою мірою, треба поступатися принципами, якщо вони є, або бажаннями, щоб зберегти крихти гідності. Саме у ті моменти, коли глядач крізь серце пропускає співчуття і розуміє, що про нього теж можна якусь історію розповісти на цю ж тему, тоді зал включається у дійство або завмирає чи бурхливо реагує на те, що бачить на сцені. А буває, що десь актори випадають із ритму постановки, ідуть в інший бік (бо у виставі є смішні діалоги, деякі режисерські «бантики»), то це шкодить, і глядачі по-іншому реагують на сюжет.

Минулого року через різні обставини (у театрі велика афіша, є чимало нових вистав, а «Не все коту Масляна» — вже довгожитель репертуару) постановка пройшла лише два рази. Знаєте, 10-річчя вистави — це як «палиця з двома кінцями» і велика відповідальність, бо якщо у творчому доробку колективу залишається вистава з довгою сценічною історією, то вона має бути не тільки хорошою і сучасною, а ще це іспит перед глядачами всієї нашої творчої команди. Я вважаю, спадщина Олександра Островського, як хороша математична формула, буде працювати завжди!

З теплотою ставлюся до вистави «Не все коту Масляна» не тільки тому, що постановка отримала різні призи, гарні відгуки театрознавців і глядачів, а тому, що на «плюс» грає і сценографічна елегантна скупість (Олега Луньова), і чудове кольорове рішення — прекрасні костюми (Марії Дьяченко), і майстерні акторські роботи — тобто все разом зійшлося...

У ювілейній виставі гратимуть: Анатолій Ященко (Ахов), Ірина Мак (Круглова), Анастасія Карпенко (Агнія), Олеся Жураковська (Феона), Михайло Кукуюк (Іполит) і Оксана Лаврик (Маланья).