Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Єралаш як свято мистецтва

27 травня, 00:00
Раз на рік, саме наприкінці травня, гора Поскотинка в Києві оживає пістрявими спорудками, хатками, бовванцями і прапорцями.

Їх змудровують тут невгамовні художники, влаштовуючи свято для себе і для інших, власне — для будь-кого, хто сюди заблукає. Цього разу це було свято «Опудала»... якого ніхто не злякався: люди — не ворони й не гави. До того ж більшість «страшних ляльок» вийшла з-під рук митців напрочуд сумирними та некривдними. Їх злякалась лише лиха погода, тож на пагорбах вигрівали свої кісточки столичні обивателі, «опудально» блистячи білизною своїх тілес.

Свято вдалося. «Пікнік на узбіччі» (у множинному вимірі) почався без оголошення. У перфомансі брали участь... всі, — лише не всі про це здогадувались. На тлі блудівського «Електорату» залюбки позували браві рокери у шкірянках. (Ще б пак: для гурту ляльок — хто з висолопленим язиком, хто з вишкіреними зубами — автор заздалегідь придбав аксесуари в універсамному відділі «чудасій»). Усі писали свої заповітні мрії на клаптях лискучого паперу, які потім тицяли в пишну крону «Дерева бажань», котре посадила трійка авторів — Ігор Єлисєєв, Олексій Аполлонов, Андрій Цой. (Напередодні воно викликало певну підозру у охоронців правопорядку. Врешті-решт махнули рукою: «А-а, худо-ожники!» І дозволили. Зате зранку на гору прибіг чийсь ротвейлер і зопалу загавкав...) І ніяк не можна було проминути вигадливу «Міс»... Катерини Корнійчук, в якій справдешній кринолін поєднувався з обривками театральних костюмів, карнавальною маскою з Венеції та абажуром сталінської доби... Гордо стримів над безоднею «Птах» Олексія Малих, джазово звивався в ненародженому танці «Солдат» Вікторії Денбнобецької — кумедна істота в касці та жіночих колготках. Пурхав повітряний змій (це вже стало традицією).

І здавалось — ще трохи — і буде реалізовано давню мрію широко відомого у вузьких колах мистецтвознавця Олексія Титаренка щодо відродження поганства на київських горах, й «ритуальні злягання» нарешті стануть не сном, а явою.

Сонце закипало в зеніті, і всім без вина ставало весело в компанії людиноподібних опудал та людей, котрі з кожною годиною все більше уподоблювались «братам своїм нерухомим».

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати