Гарячі теми:

Ювілей «Кін-дза-дзи»

Режисер Георгій Данелія розкрив таємниці зйомок цієї культової картини

03 червня, 00:00

Фанати мають намір із розмахом відзначити 20-річчя картини Георгія Данелія «Кін-дза-дза». Шанувальники фільму навіть збираються на цих урочистостях розмовляти вигаданою авторами сценарію чатлано-пацакською мовою. У фільмі знімалися Станіслав Любшин, Леван Габріадзе, Євген Леонов, Юрій Яковлєв, Ірина Шмельова, Ольга Машна. Як зазначає газета «Версія», коли в 1986 році фільм вийшов на екрани, Георгій Данелія пачками отримував листи від розгніваних глядачів. «Куди дивиться уряд? На що витрачають народні гроші? Хто дозволяє хорошим артистам зніматися в такій нісенітниці? Як не соромно режисеру морочити голову радянському народу?» — листи рясніли такими запитаннями.

Про те, як знімався цей незвичайний фільм, розповів газеті сам режисер. За його словами, все починалося з того, що він вирішив зняти фантастичний фільм і запросив у співавтори Резо Габріадзе, з яким до того часу вже написав разом два сценарія: до фільмів «Не горюй» і «Міміно». «Якось ми з Резо почали балакати, і раптом у нас сама собою «набалакалася» історія про те, як дві людини опинилися на іншій планеті, — розказав Георгій Данелія. — Вирішили, що це чудова ідея для нового фільму. Резо, який тоді жив у Тбілісі, приїхав до Москви, і ми сіли писати. Мову планети Плюк склали легко, вийшло щось на зразок суміші з різних мов. «Пацак» — суміш слів «пацан» і «кацап», «ецілопп» — обернене англійське слово police, «пепелац» — від грузинського «пепел» — «метелик».

«КУ» Й АНТИАЛКОГОЛЬНА КАМПАНІЯ

«А зі словом «ку» мало не вскочили в халепу: я вже монтував фільм, коли принесли газету «Правда» з указом про призначення нового генсека, де було надруковано «К.У. Черненко», — розповів режисер. — І так у всіх газетах: К.У. Черненко... К.У. Черненко... Що робити? Треба терміново змінювати! Поки думали, Черненко помер, і до влади прийшов Горбачов».

Одна проблема була вирішена, але одразу ж творців картини підстерегли інші проблеми — розгорнулася антиалкогольна кампанія. І знову знадобилися термінові зміни: за словами Данелії, в першому варіанті сценарію Гедеван віз не оцет, а чачу. А за чачу в ті часи давали п’ять років.

«Вилітали цілі епізоди: спершу земляни з плюканами потрапили на Альфу замість Землі, бо перебрали спиртного і «трохи» схибили. Загалом сценарій писався довго, все багато разів мінялося», — згадує Данелія.

Нарешті сценарій був закінчений і відправлений на схвалення в «Держкіно» і, що досить дивно на ті часи, його отримали. Відомо, що тогочасний міністр кіно Камшалов подужав лише чверть сценарію і сказав режисеру: «Якби не твоє ім’я, я би цю фігню одразу викинув!» Попри це, Камшалов добро на картину дав.

ДИВНІ НЕГАРАЗДИ

Знімалася «Кін-дза-дза» два з половиною роки. Причому до кінця першого режисер уже був готовий від картини відмовитися, адже надто з багатьма незрозумілими труднощами довелося зіткнутися: наприклад, конструктори авіазаводу ім. Міля зробили зі стратегічних матеріалів макети пепелаца, але вони дорогою до Каракумів загубилися.

Коли директор «Мосфільму», зневірившись у пошуках, залучив КДБ, з’ясувалося, що макети відправили аж у Владивосток. Але і на цьому пригоди знімальної групи не закінчилися. Декорацію «Корабель у пісках» пошматував ураган. Підземний пепелац хтось спалив. У декорацію ециха (в’язниці) в день зйомки в’їхав «Ліхтваген» — водій був п’яний як чіп. А ракета, яку зробило КБ авіаційного заводу, при запуску вибухнула. «Знаєте, оператор Паша Лебешев був упевнений, що нам пакостять інопланетяни, про яких ми знімали фільм, — згадує Данелія. — Вони не хочуть, щоб на Землі про них знали правду. Іноді я думаю, що він був правий».

КОСТЮМИ ІНОПЛАНЕТЯН

Були й проблеми з костюмами: на той час у пошивних цехах «Мосфільму» працювали для картини Сергія Бондарчука «Борис Годунов» і на щось інше в них просто не залишалося часу. Данелія вирішив обійтися своїми силами. «Інопланетян» одягли в те, що знайшли в костюмерних «Мосфільму»: наприклад, черевики на Євгені Леонові — з картини «Тіль Уленшпігель».

Льотчики подарували групі старі льотні костюми, їх також задіяли. Дещо розкопали, в прямому значенні цього слова, на звалищі.

Так, Ірина Шмельова, актриса, яка виконала роль Тачаночниці, розказує: «Досі перед очима така картина: Георгій Миколайович Данелія стоїть на смітнику над чорним пальто, топче його ногами, щоб воно мало саме такий вигляд, як йому треба. А потім ще відриває в нього рукав... У мене було вбрання, зшите з різних шматочків шкіри. На мене приміряли різні варіанти костюмів, і коли в перерві між двома примірками я накинула на себе якусь ганчірку — просто щоб не стояти роздягнутою, — Данелія раптом сказав: «Отак і будеш зніматися!» Але на цьому справа не закінчилася, режисер «встромляв» мені в голову купу пружинок, але і це йому не сподобалося, і в результаті на мене начепили страшну, нечесану перуку. Мого волосся просто забракло, щоб прив’язати на нього всі ці болти та пружинки, які були необхідні».

ВАЖКІ ЗЙОМКИ ПІДКОСИЛИ ЗДОРОВ’Я АРТИСТІВ

Піски, нестерпна спека та перельоти з Москви до Каракумів підкосили здоров’я артистів. Планувалося їхати до Каракумів весною, але знімальна група потрапила туди влітку, в період страшенної спеки. Зйомки починалися о 6 й ранку. А до 12-ї дня роботу доводилося призупиняти.

«Коли мені подзвонив Данелія і запросив у нього зніматися, я так зрадів цій пропозиції, що не роздумуючи погодився, — розповів Юрій Яковлєв. — Прочитавши сценарій, щоправда, нічого не зрозумів, але рішення не змінив. Але всі мої захоплення, майже як за Маяковським, «разбились о быт». Це був самий важкий фільм у моєму житті: піски, нестерпна спека та перельоти раз на три дні до Москви — відіграти виставу у Театрі Вахтангова — і назад. І так усе літо й осінь. Це досить складно і для здоров’я, і для творчості».

Так само важко довелося й іншим акторам: Станіслав Любшин і Євгеній Леонов також продовжували грати вистави в Москві, перший — у МХАТі, другий — у «Ленкомі». Крім того, фільм знімався при постійних доопрацюваннях сценарію. За день до зйомок Данелія роздавав акторам текст, який за ніч усі вивчали. Але за ніч режисер із Резо Габріадзе встигали повністю переписати сцену і вранці видавали зовсім новий текст.

МУЗИКА

Музику до фільму писав грузинський композитор Гія Канчелі. Його свого часу порекомендував Данелія композитор Андрій Петров, коли з’ясувалося, що сам він попрацювати над картиною не зможе.

У «Кін-дза-дзі» звучить музика інопланетян, і вона повинна була бути не лише примітивною, а й немилозвучною. Канчелі написав мелодію. Але Данелія не сподобалося: на його думку, це була дуже складна мелодія, яку треба було спростити.

«Коли я йому це сказав, він обурився, — розповів Данелія, — й з огидою зіграв спрощений варіант на піаніно. Наступного дня почали записувати музику в студії. Викликали лише двох музикантів. Піаніст шукав відповідні звуки в синтезаторі, а скрипаль старався, щоб скрипка звучала якнайфальшивіше». Але і цього Данелія виявилося замало: «Я вважав, що має бути ще гірше. Сам узяв скрипку в руки, і мою гру визнали такою огидною, що далі нікуди. Але чогось однаково не вистачало... І тут я побачив — у кутку валяється старий іржавий замок. Спробував — замок розкривався з дуже мерзенним скрипом. Попросив скрипаля пограти на замку... Знову не те».

«Треба було ще спростити мелодію. Канчелі мало не стало зле, адже там усього чотири ноти. У результаті домовилися залишити дві. Для композитора, який писав симфонії, це було нестерпно, і я вирішив, що, поки ми записуватимемо цей номер, Гія посидить у музичній редакції. Сидимо з хлопцями в студії, і тут нам спадає на думку пошкрябати бритвою по склу. Це виявилося саме те, що треба. Але от біда — ніхто не погоджується допомогти нам «грати» на склі. У результаті я викликав Канчелі. І живий класик цілу зміну скрипів бритвою по склу», — розповів режисер.

ЦИТАТИ

* «Вот потому, что вы говорите то, что не думаете, и думаете то, что не думаете, вот в клетках и сидите. И вообще, весь этот горький катаклизм, который я тут наблюдаю... и Владимир Николаич тоже...»

* «Вместо того чтоб все время думать, что ты первый грузинский космонавт...»

* «Как же это вы без гравицаппы пепелац выкатываете из гаража? Это непорядок... Ку!»

* «Люсенька, родная, зараза, сдались тебе эти... макароны».

* «Нет, генацвали. Когда у общества нет цветовой дифференциации штанов, то нет цели!»

* «Прораб! Скрипач не нужен..»

* « — Ну и зараза же ты, родной...

* — Он хуже. Он просто кю!»

* «-Ну вот у вас, на Земле, как вы определяете, кто перед кем сколько должен присесть?
—Ну, это на глаз...
— Дикари!»

* «У тебя в голове мозги или кю?!»

* «Уэф, ты когда-нибудь видел, чтобы такой маленький пацак был таким меркантильным кю?!»

* «Небо... небо не видело такого позорного пацака, как ты, Скрипач...»

* «— Что они хотят?
— Ку они хотят...»