З любов’ю – до театру, до жінки, до життя

У Львівському театрі ім. Марії Заньковецької покажуть прем’єру «Фредерік, або Бульвар Злочинів» за п’єсою сучасного французького і бельгійського драматурга, письменника і філософа Еріка-Емманюеля Шмітта

Перший показ відбудеться сьогодні, 28 грудня.

Режисер запрошений, і це директор Театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» Олексій Кравчук, який розповів «Дню», що присвячує постановку батькові – актору і режисеру, народному артистові України Анатолію Кравчуку, котрий працював у театрах ПрикВО та імені Марії Заньковецької, також – всім своїм колегам-акторам, бо, каже, актори – посередники між людьми та богами: «Й отакий погляд на професію хочу показати у виставі».

«Фредерік» – це історія про незвичну, водночас типову долю лицедія і про його пристрасну любов – до театру, до жінки, до життя. Герой п’єси – легендарний актор позаминулого, XIX, століття, кумир паризьких театралів Фредерік Леметр (1800 – 1876) віддав все своє життя служінню Мельпомені, знехтувавши навіть особистим щастям. Улюбленець публіки, він помирає на підмостках, самотній і вбогий. Сенс його існування – сцена. Останні, передсмертні, слова героя: «Мені тут добре. Хочу залишитися тут…».

Вперше публіка побачила п’єсу двадцять один рік тому – 1998-го у Theatre Marigny в Парижі, з Бельмондо у головній ролі. «Саме Бельмондо присвячується цей наш спільний сон про Фредеріка Леметра, якого він мріяв зіграти, а я – виразити у слові, позаяк звучання цього імені для всіх нас, людей театру, уособлює любов до нашої професії», – писав Шмітт.

У Театрі Заньковецької вже не вперше звертаються до творчості цього автора. 1999 року його «Загадкові варіації» втілив режисер Вадим Сікорський. Тепер от, через двадцять років, п’єсу Шмітта ставить Олексій Кравчук. Принагідно варто додати, що Олексій Анатолійович вже не вперше працює з цим матеріалом. 2012 року ставив «Фредеріка» разом із Євгеном Курманом у Донецькому українському музично-драматичному театрі, 2013-го – у Харківському театрі ім. Пушкіна. Щодо теперішньої постановки на сцені Театру Заньковецької, то, говорить, попри третю постановку, жодних повторів і переносів не буде. «Ця п’єса дуже добре лягає на колектив Театру Заньковецької. І, відповідно, я шукаю ті історії, ті мотивації, які є дуже важливими для заньківчан. Зрештою, ми разом шукаємо, щоби воно зазвучало», – говорить Кравчук. І додає, що, попри всі теперішні перипетії у театрі, колектив чесно ставиться до роботи: «Мені приємно, що працюють актори дуже добре, підтримують одне одного. Чесно працюють! Всі працюємо з бажанням зробити добру виставу – всі є співтворцями дійства, яке називаємо виставою».

На головну роль Фредеріка Леметра Кравчук запрошував двох акторів – заслужених артистів Андрія Козака, який нещодавно перейшов до Театру Заньковецької з Театру Курбаса, і Юрія Хвостенка. Але не так сталося, як гадалося. За кілька днів до прем’єри стало відомо, що Хвостенко подався на конкурс до Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. Івана Франка і пройшов його, відповідно зі 17 січня вже не працюватиме в Театрі Заньковецької. Тому, каже Олексій Кравчук, його єдиний Фредерік – Козак, й інших акторів на цю роль не запрошуватиме. (До слова, у грі Андрія Козака дуже відчутна естетика Театру Курбаса, в якому він працював останні 11 років. А починав свій творчий шлях з Театру Заньковецької (1993 – 2001).

Виставу «Фредерік» жартома можна назвати бригадним підрядом, бо художником-сценографом постановки є донька режисера – Ася Кравчук. «І мене за це навіть трошки сварили! – сміється Олексій. – Але я довго спостерігав за творчістю Асі. І залучив її до роботи не тому, що вона – моя донька. Ася – молодий художник і сценограф, яка зробила вже кілька вистав. В тім числі – виставу «Мій Роден» у Театрі Заньковецької (прем’єра відбулася на камерній сцені 2017 року. – Т.К.). Також вона робила постановки і в Першому театрі, і в інших. Мені здається, що ідея сценографії, яку запропонувала Ася, – дуже цікава».

І справді цікава. А особливу увагу публіки мали би привернути годинники, стрілки яких обертаються вперед і назад. «Коли людина любить, час рухається вперед, коли людина себе зраджує – час рухається назад», – тлумачить режисер.

Загалом оформлення сцени – мінімалістичне. «Хотілося більше виділити гру акторів і зробити тло для проєкцій, якою я прагнула підсилити певні драматичні моменти розвитку подій», – говорить Ася Кравчук.

Над музичним оформленням «Фредеріка» працювали керівник оркестру Театру Заньковецької Богдан Мочурад та актриса Театру ім. Лесі Українки Зоряна Дибовська, яка разом із Лесею Бонковською у гітарному супроводі наживо співатиме у виставі. Основа співу – «нарізка» з репертуару ізраїльтянки Ясмін Леві, відомої виконанням власних композицій з використанням елементів фламенко в акустичному супроводі народних і сучасних інструментів.

Вистава багатофігурна. У постановці у двох складах задіяні всі покоління заньківчан – в тім числі Борис Мірус, Юрій Брилинський, Богдан Козак та Януш Юхницький.

Режисер змінив фінал п'єси, пропонований Шміттом. За версією Кравчука, це приголомшлива і неймовірна за емоціями, музичним оформленням, пластикою і світловими ефектами сцена прощання Фредеріка та Береніки (Наталя Боймук, Олександра Люта). Від побаченого справді захоплює подих. Це треба дивитися. Переповідати марно!

Завтра, 29 грудня, другий прем’єрний показ «Фредеріка, або Бульвару Злочинів». Наступні – у січні, і їх буде три (11-го, 21-го і 26-го).

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів

Фото Тараса ВАЛЬКА