Затихли овації

«Недоумкуватий Журден» — витончена фарсова комедія М. Булгакова, яка викриває цілу низку вад. Головний герой — буржуа Журден, безграмотний, незграбний, невихований, — приміряє на себе стандарти дворянства. Щиро прагнучи до галантності, вишуканості та витонченості, він створює довкола себе ілюзію безконечного свята, яка маскує реальний світ, що зав’язнув у грубих матеріальних інтересах, безсовісній брехні, вульгарності, підлоті. І вистава стала творчим успіхом колективу!

Цього сезону багато яскравих вражень подарували глядачам артисти. З аншлагами проходили вистави «Фредерік, або Бульвар злочинів» Е.-Е. Шмітта. Це історія про театр: про свята, щодення та  людські долі. Виконавець головної ролі Василь Остафійчук вразив публіку високою майстерністю.

Театр приймав гостей на фестивалі міжнародного Чорноморського клубу HOMO LUDENS («Людина грає»), який відкрився рок-фолк-оперою Республіканського театру білоруської драматургії «Одвічна пісня», поставленої  за мотивами однойменної поеми Янки Купали. Головну роль виконав провідний артист театру і художній керівник цього колективу Ігор Сігов (вистава «Одвічна пісня» отримав Гран-прі фесту —  «Золотий дельфін»).

А ще цього сезону Миколаївський театр  представив декілька прем’єр. Наприклад, «Учитель танців» за п’єсою класика іспанської драматургії Лопе де Вега (режисер  Василь Цимбал). Історія щасливого, але «важкодоступного» кохання Флорели (актриса Марина Васильєва) до Альдемаро (артист Руслан Коваль) покорила простотою та  щирістю. До 200-річного ювілею Т.Г. Шевченка колектив театру підготував виставу «Дні Тараса» (постановка художнього керівника театру Миколи Кравченка). Ця робота  оригінальна за сутністю, формою та змістом. На сцені, окрім акторів, — невеликий оркестр; відеоряд доповнював дію. Відомий композитор і музикант Роман Гриньків написав оригінальну музику для вистави (він виступив  у ролі бандуриста у складі оркестру). У виставі був задіяний майже весь творчий колектив.

Проте не всі актори, які вийшли на сцену, грають драматичні епізоди. Інколи це образи-символи, інколи — творче «Я» письменника, його думки, сумніви, здогадки. Постановники визначили жанр вистави як «дума про поета». Скоріше, це схоже на добре скроєну літературно-музичну композицію. Постановка складна, трудомістка для творців вистави, але легка і зрозуміла для сприйняття глядача.