«Знайти свою публіку»

Композитору, який, крім «Caruso», склав ще декілька сотень інших пісень, це може здатися дещо образливим. Але не Даллі — він явно знає собі ціну. Естрада — далеко не єдине місце, де Далла виявив себе, зазначає gzt.ru. Він також відомий як оперний режисер, автор музики до кінофільмів, телевізійний діяч.

— На вашу думку, чи завжди видатна пісня стає відомою? І навпаки, хіт і вдалі пісні — це одне й те саме?

— Можливо, донедавна було так. Але зараз iз появою інтернету виходить якесь повне усереднення музики. Усе приводиться до єдиного зразка. Коли ти пишеш хорошу пісню, знаходиш якусь свою публіку. Завойовувати перші місця в чарті аж ніяк не обов’язково. Головне — знайти свою публіку.

— Поп-музика й класика, ви розділяєте ці жанри на високий і низький?

— Ні, я не розділяю, просто сам для себе змінюю малюнок музики. Припустімо, в Ірландії й Англії я ставив Стравінського. Адже я ще є режисером класичної опери. Але, в той же час, я виступаю і з джазовими концертами. Мені подобається робити все.

— Ви пишете музику для кіно. Це фільми, які подобаються особисто вам?

— Авжеж, я вибираю фільми, близькi мені за духом. Насправді я, можливо, можу писати й те, що самому не дуже подобається, але це нудно.

— Чи стежите ви за сучасною музикою? Є щось таке, що вас у ній дуже зацікавило?

— Так, наприклад, північноєвропейська музика, зокрема, ісландська. Sigur Ros, Mum, Бьорк, норвежці Kings of Convenience.

— Коли ви писали «Caruso», відчували, що пісня буде дуже популярною?

— Ні. Абсолютно не було ніякого передчуття. Це було просто спонтанне задоволення — у мене є яхта, на ній студія. Я там спокійно сидів і грав. Це було недалеко від того місця, де Карузо помер. Ніколи не думав, що Паваротті в Америці записуватиме цю пісню.

— А чи траплялося навпаки: думали, що пісня стане популярною, а вона залишалася непоміченою?

— Дуже часто мені здавалося: це матиме успіх, а пісні виявлялися неоціненими або незрозумілими. Але це життя. Тим воно й чудове, що в ньому трапляються несподіванки.

— Здається, що ви більше схильні писати музику для душі, для якоїсь не дуже широкої аудиторії, а не для великого успіху.

— Як сказати? Усе відносно. Та пісня, що для душі, вона й матиме успіх. До речі, з тією ж «Caruso» минуло досить багато часу, перш ніж вона стала хітом. Її співав я, її співала Софі Лорен у фільмі. Адже ця пісня досить нетипова для мене, там немає барабанів і тому подібного, й звукозаписуюча компанія довго не могла вирішити, що з нею робити. Але я все-таки ризикнув. Я ніколи не підлаштовуюся під людей, точніше, підлаштовуюся лише в єдиному випадку — коли жартую, граю. Я сам не міняюся, міняються ситуації, в яких я дію. Гра для мене — основне в творчості.