Звичайний ракопавук із планети Пандора

Отже, «Зоряні війни, епізод 1-й», про який так довго говорили всі, кому не ліньки, побачили світ і добрели врешті- решт до України. Для тих, хто не знає суті питання, нагадаю: Джордж Лукас у 80-х зняв фентезійну трилогію «Зоряні війни», революційну на той час — в основному, завдяки масовому використанню спецефектів. Проте, у трилогії було щось іще, окрім техніки, бо в результаті фільми стали класикою і класикою не лише свого жанру. «Зоряні війни» перетворилися на індустрію. Лукас «розширив виробництво», він, наприклад, створив мережу атракціонів за мотивами своєї трилогії, не даючи народові забути про себе. «Війни» стали й елементом культури, ледь не таким самим, як Супермен чи Міккі-Маус. На цей фільм знімалися пародії (чудові «Космобольці» Крейда Брукса, наприклад), його постійно цитують інші режисери (Люк Бессон у «П'ятому елементі»). Тому загальний інтерес до продовження епопеї цілком зрозумілий, як і повідомлення західних ЗМІ про «культпоходи» цілих підприємств на прем'єру в США (мудрі директори запобігали таким чином неминучим, на їхню думку, прогулам).

Про сам фільм сказати особливо нема чого. Як відомо, новий фільм Лукаса — це «перший епізод», власне початок епопеї (найперший за часом зйомок, а не сюжету, фільм називався «епізод четвертий»). У ньому ми зустрічаємося з юним Анакеном Скайвокером, що перетворився у подальших серіях на втілення зла Дарта Ведера. У маленькому Анакені ще немає й натяку на майбутню злостивість, він поки що «хороший хлопчик», котрий, щоправда, володіє суперздібностями, завдяки яким стає учнем лицарів- джидаїв. Ось, власне, і все. Щоправда, Лукаса можна зрозуміти — в ситуації, коли його сюжет давно живе власним життям, спроби автора сказати ще що-небудь — приречені. Тому упор на костюмний фільм, зроблений Лукасом, цілком логічний — стосовно спецефектів «епізод перший» є, напевно, неперевершеним шедевром. При цьому Лукасу вдалося вельми переконливо передати так званий «ефект присутності», майстрами якого були, наприклад, брати Стругацькі, котрі постійно ронили у своїх текстах фрази на кшталт «це був звичайний ракопавук із планети Пандора» (зрозуміло, що будь-який читач бачив цього ракопавука, й не одноразово). «Епізод перший» також кишить такими незначними деталями, що дозволяють глядачеві вигукнути: «ага, ось як усе було насправді!» й порадіти із власної спостережливості. Власне, ці маленькі глядацькі радощі, ненав'язливо організовані режисером — уже достатнє виправдання для зйомок продовження (початку) епопеї. Щоправда, в «епізоді першому» є один момент, який можна трактувати як самопародію — коли юний Скайвокер, випадково потрапивши на ворожу космічну базу й так само випадково натискаючи різноманітні кнопки, висаджує її в повітря, чим і вирішує кінець битви на «нашу» користь (у «шостому епізоді» тяжке руйнування бази разом із дорослим Дартом Ведером, котрий знаходиться на ній, складає основу сюжету).

Відзначимо, що повне задоволення від фільму можна буде отримати після його виходу на великий екран, відео-варіанти ніяк не зможуть передати всього масштабу комп'ютерних і декоративних робіт. І останнє. Судячи з сюжетних подій, між закінченням «першого епізоду» і початком «четвертого» — різниця приблизно двадцять років. Цілком досить, щоб зняти дві серії, котрих бракує...