«Брехня – це не наша зброя»

Щира розмова з журналістом, який побував у багатьох «гарячих точках» світу, а нині є журналістом ТСН каналу 1+1, дозволила студентам більше дізнатися про тонкощі військової справи та роль журналіста у збройних конфліктах, особливо на сході України.

На початку зустрічі Андрій Цаплієнко поділився з «літньошколярками» своїм досвідом, як не нашкодити військовим при висвітленні подій із зони конфлікту, згадав про відрядження в Афганістан, яке справило на нього найбільше враження, та важливість казати правду.

Зокрема, він зазначив: «Ми самі відповідальні за свою країну. Нам будуть допомагати тільки тоді, коли ми будемо сильними і впевненими в собі. А це буде, коли суспільство буде мати повний неспаплюжений доступ до інформації. Ваше завдання, як журналістів – не зневіритися і не іти на компроміси з совістю».

Також він наголосив на важливості знання історії, адже Росія намагається відібрати в нас не лише територію, а й наше минуле. Так, наприклад, не всім (звісно, це не про читачів «Дня») відомо, що назва «Росія» з’явилася лише в 1721 році.

«Ми розплачуємося кров’ю через те, що не вкладаємо гроші в інформаційну безпеку», – говорить Андрій Цаплієнко. Військовий журналіст акцентував на необхідності створення інформаційних каналів за кордоном, аби транслювати українську позицію.

Наостанок гість поділився, що найбільшим щастям для нього є момент повернення до сім’ї, яка його надихає.

ВРАЖЕННЯ

Анастасія КОРОЛЬ, Донецький національний університет імені Василя Стуса:

– «Вам пощастило народитись у вільній країні» – ця фраза журналіста Андрія Цаплієнка, мабуть, пояснює дуже багато стосовно вибору фаху, стосовно вибору позиції, стосовно нас самих. І цей аспект він не тільки дає купу можливостей, а й кладе на плечі відповідальність за цю свободу і її усвідомлення. Журналістка – це не професія, це стиль життя і разом з тим велика відповідальність. Після таких розмов підтверджується переконання, що яку б спеціалізацію я не обрала, це буде однаково цікаво, однаково складно і однаково важливо.

Евеліна КОТЛЯРОВА, КНУ імені Тараса Шевченка:

– Можливо, звучить наївно, але під час зустрічі з Андрієм Цаплієнком відчула заперечення реальності. Просто сидиш, слухаєш і розумієш, що поруч із тобою унікальна особистість, герой. Адже в Україні не так багато людей, які висвітлювали чи не всі збройні конфлікти сучасності та ще й мають бойові відзнаки. Зустрітися вживу з людиною, сюжети якої я дивилася все дитинство, – це неймовірний драйв. Мене завжди цікавило, як саме російські найманці і колаборанти здійснюють обстріли і провокації у нас на сході. І мій досвідчений старший колега це пояснив з технічного боку, навіть схему накреслив. Мабуть, не секрет, що поради від того, кого поважаєш, сприймаються по-особливому. Тож у пам’ять врізалася фраза пана Андрія: «Брехня — це не наша зброя, наша зброя — правда, перевірена, але оброблена, красиво, цікаво подана».

Ірина ПІЦЬ, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка:

– Погляд та очі можуть набагато більше розповісти про людину, аніж будь-які слова – в цьому я мала змогу переконатися сьогодні. Досвідчений, справжній професіонал Андрій Цаплієнко поділився своїми складовими успіху та дав пораду «літньошколяркам». Адже саме журналісти можуть змінити долю України, так говорить сам пан Андрій. «Ваша задача не зневіритись, а залишатися людьми, у яких має бути стрижень правди, зберігати ідеалізм – тоді це буде значним кроком до інформаційної безпеки нашої країни», – такими словами розпочав розмову військовий журналіст. Спілкувались і про історію, і про журналістику, і про війну. Кожна його відповідь змушує замислитись над важливими питаннями, які стосуються нас та нашої держави «Ми маємо захищати себе та свою країну, ми маємо відповідати за її долю», – сказав наостанок Андрій Цаплієнко.

Христина САВЧУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

– Андрій Цаплієнко посилив мій намір стати журналістом. «Якщо ви обрали журналістику, ви обрали найкращу професію у світі. Сенс з'являється тоді, коли бачиш, що від твоїх репортажів щось змінюється», – сказав він. Пан Андрій деталізував умови, в яких працює військовий журналіст, та зазначив, що саме ми змінимо цю країну. Приємно, що людина такого рівня вірить у твої сили.

Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні