Край озер та лісів

Сьогодні тема нашої розмови буде присвячена Волині історичній та літературно-мистецькій. Це глибинний пласт цікавої інформації, насиченої подіями, фактами, розповідями про неперевершених особистостей. Тому поставимо лише окремі акценти — з надією, що багато цікавого ви дізнаєтесь під час подорожі.

ВОЛИНЬ ІСТОРИЧНА

Візитною карткою Житомирського краю завжди були мальовничі краєвиди Тетерева, на берегах якого ще за часів Київської Русі утворилися перші міста. Одне з найвідоміших — Радомишль. За переказами, саме в ньому концентрувалася дружина княгині Ольги, яка зі стін Радомишльської фортеці пускала голубів-«винищувачів» на ворожий Іскоростень. Незважаючи на трагічність тих історичних подій, сучасні коростенці вибачили княгиню й відобразили цей факт на гербі міста.

Затишними алеями та чудовими пейзажами приваблює гостей та жителів Коростеня парк ім. М. Островського — своєрідний музей геологічних пам’яток, вік яких близько двох млрд. років. Деякі, найбільш виразні гранітні утворення, одержали власні імена: Купальня княгині Ольги, Баранячі лоби, Гігантські казани тощо.

Центр древлянської землі — місто Овруч — колишній Вручій — зберігає пам’ять про князя Святослава та майбутнього святого Миколу Святошу. Архітектурною родзинкою краю є найстаріша культова споруда області — храм Святого Василія, датований ХІІ ст., і названий, завдяки позолоті куполів, Золотоверхим.

Непорушною твердинею православної віри дотепер незламно стоять стародавні міста: Новоград-Волинський, Володимир-Волинський, Луцьк. Багато давньоруських міст сьогодні є частиною Польщі. Це і Ярослав, і Перемишль, і Хелм. Разом із газетою «День» «Еліта-тур» гостинно запрошує відвідати ці та інші польські міста, засновані князями Київської Русі.

Представлені віртуальні подорожі, вдало доповнять запропоновані туристичні маршрути:

В роки феодальної роздробленості Волинь перебувала в руках Великого Литовського князівства, а згодом Речі Посполитої. У цей період багатьма Волинськими землями володіли князі Острозькі. Вони будували монастирі, відкривали навчальні заклади, друкували книги. Золотим століттям в історії Острога вважається час правління Костянтина Острозького. З його іменем пов’язують заснування Острозької академії, відкриття друкарні, у якій Іван Федоров видав «Буквар» (1578 р.) та «Острозьку Біблію» (1581 р.) На початку ХVII ст. Острог був центром найбільшого у Речі Посполитій району, що об’єднував 24 міста та замки й близько 400 сіл.

Екскурсія до Острога, де ви зможете відвідати замок князів Острозьких, Острозьку академію, дозволить доторкнутися до історичної спадщини давнього міста й поринути в часи героїчного минулого наших предків-українців, які намагалися зберегти цю землю, передати прийдешнім поколінням споконвічні традиції та віру.

Межуючи з могутніми європейськими країнами, Волинь у середні віки, забудовувалась замками та фортецями. Багато серед них знищено часом та зруйновано людською бездуховністю. Але серед цих унікальних середньовічних споруд є такі, що готові сьогоднішнім туристам відкрити свої таємниці. Якщо Луцький, Дубненський замки відомі багатьом, то саме Тараканів форт — схований від сторонніх очей і відомий лише невеликій кількості знавців старовини.

Будувався форт наприкінці ХІХ ст. під керівництвом військового інженера-фортифікатора, генерал-ад’ютанта Едуарда Тотлебена як оборонна споруда на австро-угорському та німецькому кордонах. Офіційне відкриття Тараканового форту відбулося за участі Російського імператора Олександра ІІІ. Форт має три поверхи на землі і стільки ж під нею. Чисельні тунелі, переходи, сховища, казарми і дотепер наповнені магічною аурою таємничості. Місцеві жителі розповідають, що раніше можна було підземними ходами вийти, навіть, до м. Дубно.

«Еліта-тур» пропонує відвідати й фортифікаційну споруду періоду Другої світової війни — укріплений об’єкт «Скеля». Зусиллями колишніх воїнів-афганців військове укріплення, що будувалася генералом Карбишевим і назване в народі Лінією Сталіна, гордо зберігає історичне минуле і доступне для огляду.

Звідси, з Горошок, відправлявся на Вітчизняну війну М.І. Кутузов. В дар від Катерини ІІ видатний полководець отримав вотчину й налагодив виробництво з місцевої болотної руди ядер та гармат. У ХVIIІ ст. на березі місцевої річки Ірші тут було закладено парк на честь Кутузова. Спогади про «справи давно минулі» зберігають двохсотлітні дуби та тополі, а також унікальний музей «Дорогоцінного й декоративного каменю».

Відома по всій Україні та за її межами меценатська діяльність братів Терещенків. Вихідці із Сумщини, цукрозаводчики, підприємці, меценати, авіаконструктори Терещенки: Микола, Федір, Семен сприяли розвитку Житомирського краю. Вони не тільки зводили церкви, лікарні та школи. Саме на Житомирщині була збудована перша в Україні злітна смуга, адже літакобудування було одним із захоплень братів-благодійників. У с. Червове син Федора Артемовича Ф.Ф. Терещенко конструював літаки в одному з заводських цехів, в якому працювало близько 200 чоловік. Цю майстерню відвідав і відомий пілот Нестеров. А літаки Терещенко-молодшого стали конкурентами тодішнім брендам «Блері», «Морану Сольн’є» і «Фарману». Саме завдяки цьому Терещенки одержали графський титул, а Андрушівка стала столицею російського... літакобудування!

Цікаво, що «цукровий король» Артемій Терещенко, на чию частку доводилося до 60 відсотків виробництва цукру в Росії, вивіз рецепт виготовлення чистого білого цукру із цукрового буряка прямо з Індії, купивши технологію в якогось індійського раджі за 500 рублів золотом. Саме ця технологія й була застосована на Андрушівському цукровому заводі та ще й так вдало, що родина Терещенків перетворилася у фактичних монополістів цукрового ринку імперії.

В Андрушівці Терещенко спорудив маєток — справжній замок, який ще й до наших днів зберігає безліч дивовижних історій. Серед них одна найпопулярніша, а розповідає вона про те, як, зустрічаючи російського царя по весняному бездоріжжю, для проходження царських саней, граф висипав білосніжним цукром-піском всю дорогу вздовж села до маєтку.

Завітавши до Андрушівки, не забудьте відвідати єдину в Україні приватну обсерваторію, що співпрацює з Гарвардським Університетом.

Для тих, хто бажає дізнатися більше про родину Терещенків, «Еліта-тур» пропонує туристичний маршрут:

Волиняни завжди раді всім гостям розповісти про історичне минуле, розкрити свої таємниці, поділитися незрівняними багатствами. Волинь — це історія слов’ян, українців, росіян, євреїв, поляків. Про історію єврейського народу розкажуть екскурсії по Житомирщині.

Фамільні герби родів Корецьких, Пронських, Лещинських, Ржевуцьких, Чарторийських, Потоцьких, Браницьких прикрашали палаци й замки не тільки Волині й Поділля, але й Польщі. Кожна з постатей — це окрема сторінка в історії краю, насичена благодійництвом та мистецькою діяльністю.

ВОЛИНЬ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА

Скільки б ми не розповідали про Волинь, але під час подорожі, настає особливий момент поетичності, мелодійності та вразливої витонченості українського слова, коли розповідь іде про творчий шлях Лесі Українки. Відвідавши Луцьк, Новоград-Волинський, Колодяжне, відчуваєш особливу атмосферу, в якій народжувались найгеніальніші Лесині творіння. Неповторність чарівної Волині, її легенди, звичаї Леся Українка увічнила в драмі-феєрії «Лісова пісня», написаному в улюбленому с. Колодяжному. Саме тут незборима Мавка українського слова створила близько 80 літературних творів, записала 156 народних пісень, багато повір’їв та казок.

Із Волинським краєм пов’язані життя й творчість талановитих митців, які прибували сюди з-за кордону і писали тут неперевершені творіння.

Можливо саме особлива ошатність та європейська витонченість храмових споруд вабить мандрівників до Бердичева. Романтичне кохання французького письменника Оноре де Бальзака та його польської музи з роду Ржевуських Евеліни Ганської прикрасило історію міста. Під хорами костелу Святої Варвари немолоді літами, але такі юні від кохання митець та муза, обвінчалися. Еліта-тур пропонує скористатися захоплюючою екскурсією:

«Український роман французького романіста» — Бердичів — Верхівня — й відчути атмосферу щирих почуттів О. де Бальзака та Е. Ганської.

Говорячи про Бердичів, не можна не згадати архітектурну домінанту міста — Монастир Босих Кармелітів (див. фото), який став відомим серед віруючих завдяки чудотворній іконі Пресвятої Діви Марії, подарованої засновником монастиря —костелу Я. Тишкевичем. — Щорічно 16 липня, в день престольного свята Матері Божої с гори Кармель до святині прибувають тисячі паломників, щоб поклонитися чудотворному образу.

Доля письменника В. Короленка та поета Сашка Чорного пов’язана з Житомиром, містом, в якому відкрито музей В. Короленка — творця радянської космонавтики.

Прямуючи автомагістраллю «Львів-Київ» по Житомирщині, неодноразово милуєшся краєвидами Тетерева — водного господаря краю, на одному з берегів якого розташовується м. Коростишів. Тут жив і працював польський поет, очільник дворянства Густав Олізар. Розповідь про його любов до М.Н. Раєвської (Волконської) не залишить байдужим серця багатьох романтиків. Відомо, що саме Г. Олізару належали землі сьогоднішнього Артека. Тут він намагався загоїти болючу душевну рану, отриману після невдалого сватання до Раєвської. Назвав він свою нову садибу Кардіатрікон: що походить від слів «кардіа» — серце та «ятрікон» — ліки.

Дивовижним об’єктом нашого туристичного маршруту є музей образотворчого мистецтва в с. Кмитів Житомирської області, що розташовується неподалік автомагістралі. Три тисячі картин соціалістичного реалізму зберігаються в сільському художньому осередку, створеному з ініціативи Й.Д. Буханчука на основі власної колекції. На прохання Буханчука багато художників — ентузіастів із різних міст країни, поставивши за мету наблизити мистецтво до сільського жителя, передавали в дар музею свої роботи. Цінним придбанням були 30 творів, переданих Академією мистецтв СРСР зі своїх фондів. В подальшому музей поповнювався творами, переданими з державних фондів Міністерства культури СРСР і УРСР, Спілок художників СРСР і України, Москви, Ленінграда. За короткий термін колекція музею виросла до 2500 творів-оригіналів.

В 1975р. музею присвоєно звання «народного», а в 1986р. постановою Ради Міністрів УРСР він перейменований на Державний музей радянського образотворчого мистецтва. Кмитівський музей є гордістю не лише маленького села, а й усієї України. Це приклад наполегливих старань пересічного українця, який щирими бажаннями та невтомною працею зробив свій маленький, але такий помітний внесок в розвиток краю.

Завершуючи цикл розповідей про Волинь, ми намагалися представити вам цю українську землю такою, якою люблять її самі волиняни:

Вдихни повітря матінки-Волині,
І ти відчуєш, як бринить твоя душа,
Як у лісах Полісся трелі солов’їні
Співають нам про Мавку й Лукаша.
Торкнися хвиль озер, як небо, синіх,
Ти зачерпни в долоні їх нектар,
І давній Світязь подарує сили,
Запалить знову в твому серці жар.
Ти вслухайся у шепіт трав уранці,
Ніде не дзвонять роси, як у нас,
Ідеш, а ноги просяться до танцю,
Гармонія природи грає вальс.
Відчуй ту магію, яку пізнала Леся
У кожнім клаптику незайманих лісів,
І ти у «Пісню лісову» перенесешся,
Побачиш край у всій його красі.
Сягни своєю думкою до неба,
Ти усвідомиш, що Волинь, — мов рай,
Що створена вона для тебе,
Волинь моя, краса моя, мій край.