Андрій ЦАПЛІЄНКО: Важлива не чесність, а довіра глядачів

Зате два тижні тому Андрій стартував як ведучий підсумкової програми «Подробиці тижня». А минулої неділі — як автор сюжету «N-ний кілометр», що вийшов у тих же «Подробицях». Прем’єрний випуск рубрики розповів про життя північних районів Кримського півострова і був явно (і нарешті!) тим, у чому Андрій сильний — соціальним репортажем. Утім, тут ми хочемо дізнатися думку самого Андрія з приводу його досягнень і помилок, з якою, зрозуміло, можемо як погодитися, так і ні. Але це вже тема іншої розмови, яка щотижня відбувається у нас у рубриці «ТВ-тиждень». А тепер — Андрій Цаплієнко, який вiн є.

Наталія ЛІГАЧОВА, «День»

— Андрію, коли минув деякий час, які позитивні й негативні сторони «Утречка» ви бачите?

— «Утречко» мало як багато чеснот, так і багато недоліків. Головною перевагою програми було те, що вона йшла в прямому ефірі й робилася на очах у глядачів. А найбільшою проблемою було те, що програму ми робили замалою командою — для таких проектів треба більше людей. Проте, хоч би як там було, програма закрилася...

— Ви з цього приводу потерпаєте?

— Я на все дивлюся філософськи. Життя довше за будь-яку телепрограму, завжди знайдеться, чим зайнятися.

— Нещодавно ми бачили вас ведучим програми «Подробиці тижня». Як ви почувалися в цій ролі?

— Нормально, мені було що сказати.

— «Подробиці тижня» є програмою підсумковою, аналітичною.

— Аналітика — насправді дуже слизьке слово і в нашому розумінні іноді означає тільки те, що в неділю ти мусиш говорити втричі більше, ніж з понеділка до суботи. А я просто спробував не напихати глядача репортажною інформацією, а робити свої висновки щодо подій, які відбулися. Говорив про те, що я знаю і думаю про них. Сподіваюся, вийшло. Звичайно, це нова для мене справа, але я і на хвилину не сумнівався, що впораюся.

— Ви впевнена в собі людина?

— Загалом, упевнена. Коли починаю якусь нову справу, знаю, що зроблю її добре, і правий у тому, що роблю.

— Вам ближчий суб’єктивний виклад новин?

— А ми, слов’яни, взагалі люди суб’єктивні. Для нас об’єктивність означає бездушність, а суб’єктивність — людський підхід. Людям потрібні прихильність та увага тієї людини, яка розповідає їм новини. У цьому сенсі американці мають принципово інший підхід до інформаційного телебачення. Вони вважають, що ведучий і особливо ведуча — повинні бути приємними, красивими, але цілковито асексуальними. Це особливий розряд людей, званий у них «TV-people». До речі, таких ведучих дуже багато на українському телебаченні. Це не спричиняє відчуженості, але й особливого тяжіння — теж. Нам потрібні суперсуб’єктивні Доренко та Кисельов. І не є важливим, чесні вони чи ні, а важливо те, що вони викликають довіру.

— Це означає, що і вас не хвилює проблема чесності в журналістиці?

— Я чесний перед самим собою — а це головне.

— А ви викликаєте довіру?

— Напевно. Ну, а коли серйозно, то в рубриці «N-ний кілометр», що вийшла в «Подробицях тижня» минулої неділі, я на своєму місці.

— «N-ний кілометр» — це ваша ідея?

— Ідея висіла в повітрі. Україна — країна дуже розрізнена. І це свідчить про стан розпаду. У нас Схід живе своїм, відмінним від Заходу, життям, Крим відособлений не тільки від Центру, а й від інших регіонів. Коли створювали нову рубрику, хотіли домогтися розуміння, що живемо ж у єдиній країні, де є столиця, по відношеню до якої інші райони — «N-ний кілометр».

— У чому відмінність ваших сюжетів від репортажів киянки Валентини Руденко в «Телеманії»?

— Принципова відмінність у тому, що наші зйомки — акція. Ми не просто робимо сюжети, наші поїздки — це маленька експедиція.

— Насамперед ви відвідали Північний Крим. Які регіони у ваших найближчих планах?

— По-перше, хочу зазначити, в кадрі буду не тільки я, а й інші журналісти «Подробиць». А по-друге, глядачі побачать абсолютно всі регіони. Можу запевнити: ми обов’язково приїдемо туди, де живете ви. І, можливо, в результаті — життя в окремо взятому регіоні стане кращим.