Артем ШЕВЧЕНКО: Моделі поведінки владі диктує минуле сторіччя

Минулої неділі на ТВі вийшов перший випуск програми «Політичні репресії. Спецрозслідування», який був присвячений справі Богдана Данилишина (автор — Артем Шевченко). Найближчим часом глядачі побачать також спецрозслідування журналістів Наталії Седлецької та Костянтина Усова, присвячені, відповідно, так званим газовим справам та справі Юрія Луценка. Про новий проект «День» спілкувався із журналістом, ведучим програми «Знак оклику» та автором першого спецрозслідування в рамках нового проекту «Політичні репресії» Артемом ШЕВЧЕНКОМ.

— Що вас підштовхнуло до створення окремого проекту, присвяченого політичним репресіям?

— Це логічне продовження нашої попередньої роботи. У програмі розслідувань ми неодноразово торкалися тем, які заявили в новому циклі: й історії Данилишина, й кримінальних справ, пов’язаних із газом, і справи Луценка. Ми вирішили узагальнити весь масив інформації, пов’язаний із цими справами, всі зйомки, інтерв’ю, в межах одного формату, який ми назвали спецрозслідуванням. А тематично ці спецрозслідування об’єднані темою політичних репресій. З багатьох справ проти колишніх урядовців ми обрали три кримінальні справи, які, на наш погляд, стовідсотково відповідають поняттю «політичні репресії».

— А які були критерії? Чому саме ці справи?

— У цих спецрозслідуваннях ми, власне, й пояснюємо, чому. Ми намагалися показати суть звинувачення, розібрати епізоди, в яких звинувачують тих чи інших героїв нашого циклу, прослідкувати, зіставити їх із політичною ситуацією в країні.

— Те, що зараз відбувається зі справою Мельниченка, як ви вважаєте, — це політичні репресії?

— А які проти нього репресії? Проти нього не порушено ніяких справ (ромова відбувалася у середу ввечері, напередодні поновлення кримінальної справи проти Мельниченка. — М.Т.).

— Але справу проти нього намагаються поновити...

— Намагатися — це ще не поновити. Багато хто щось намагається. Наразі справа проти Мельниченка закрита Генеральним прокурором. І тільки Генеральний прокурор може це рішення змінити (але виявляється, це може зробити не тільки Генпрокурор, а й Печерський районний суд м. Києва. — М.Т.).Тут немає про що говорити в сенсі політичних репресій. А от справа Данилишина є, очевидно, саме такою, в тому числі з погляду європейського правосуддя. І ми вирішили почати саме з цієї справи, аби показати, що з погляду європейського правосуддя, європейських демократичних норм це — політичне переслідування.

— Назва вашого проекту повертає нас до ненайліберальніших епізодів ХХ століття. Але сьогодні, зрозуміло, ситуація вже інакша. Чому, на вашу думку, знову можливі політичні репресії, які, здавалося б, уже залишились у минулому авторитарно-тоталітарному сторіччі?

— Мені здається тому, що ті люди, які зараз при владі, своїм корінням, своєю ментальністю, своєю свідомістю ще знаходяться в тому минулому, про яке ви говорили. І саме воно диктує їм моделі політичної поведінки. І саме воно диктує очевидний для влади тренд — вона хоче, щоб її боялись. А сама вона дуже боїться яскравих політичних особистостей та намагається завершити їх політичну кар’єру шляхом погано замаскованого кримінального переслідування. Очевидно, що політичних підстав і у справі Данилишина, і у газовій справі, і у справі Луценка — більш ніж достатньо.

— Але з іншого боку, очевидно, що й у владі, і в опозиції є люди, які справді заслуговують на те, щоб їхню діяльність розслідували. На вашу думку, за яких умов і чи можливе взагалі в Україні справжнє очищення політики?

— Це можливо за умов формування відповідального громадянського суспільства. За умов реальної судової реформи, а не тієї бутафорії, яку влаштувала влада минулого року. За умов вільної преси. За умов реформування кримінально-процесуального законодавства. За умов того, про що криком кричить Луценко — якщо суд присяжних буде не лише прописаний у Конституції, але й забезпечений в реальності. За умов справжньої демократизації політичного життя, тому що вона останнім часом вочевидь згорнута для багатьох — й усередині країни, й за її межами, що відображено, зокрема, в багатьох резолюціях провідних європейських інституцій.

— А ви кажете про пробний камінь. Пробний в якому сенсі?

— Якщо формат спецрозслідувань зацікавить глядачів, то ми його продовжимо. Можливо, розширимо контекст політичних репресій, тому що зараз у країні дуже багато кримінальних переслідувань, не лише відомих у суспільстві людей, великих урядовців, а й «маленьких» маловідомих українців. Є зокрема ті, хто сидить за смішними обвинуваченнями в псуванні гранітної плитки та хуліганстві під час Податкового майдану.

— В регіонах, вочевидь, таких випадків теж не бракує...

— Ми будемо розглядати всі цікаві випадки, які вписуватимуться в цей контекст.