Більше користі чи шкоди?

Новина про те, що вбивство в Києві російського журналіста й опозиціонера Аркадія Бабченка насправді виявилося інсценізацією та спецоперацією Служби безпеки України (СБУ), у світових ЗМІ була сприйнята як із критикою, так і з розумінням. «Залишається неясним, як саме було інсценізовано вбивство опозиційного журналіста, але новини про його «воскресіння» спричинили мікс зневіри, радості та гніву в друзів, колег і ворогів», — пише The Times. The New York Times звертає увагу на те, що ця історія дала «росіянам рідкісну можливість заявити про себе». «Різні голоси, особливо зі світу журналістики, назвали тактичний хід поганою ідеєю в еру, — коли боротьба з фейковими новинами стала щоденною проблемою», — йдеться в матеріалі NYT. —Ця історія з усією її абсурдністю, явно не є темою для сміху: Бабченко справді втік з Росії зі страхом, і міг існувати справжній сценарій убивства. Питання в тому, чи українська влада, запобігаючи вбивству (якщо це справді те, що вони зробили), не зробила більше шкоди, ніж користі, і чи був менш провокаційний спосіб досягти тих же цілей?». Автор статті Шон Вокер пояснює, що наступного разу, коли критик Кремля загине, «першим питанням завжди буде: чи справді він мертвий?» Тим часом інформагенція AP повідомляє, що це не перший випадок, коли люди через стрес чи примус йшли на такі крайнощі, як інсценізація власної смерті і наводить приклади людей, які також пішли на це — американського письменника Кена Кізі, британського політика Джона Штонгауса, американського сенатора Девіда Фрідланда та інших. The Wall Street Journal у редакційній статті пояснює рішення Бабченка сфальсифікувати свою смерть тим, наскільки «небезпечним є життя у вигнанні для російського критика Володимира Путіна».