Ближче до людей і далі від політики?

Ігор СЕМИВОЛОС, директор Центру близькосхідних досліджень:

— Я гадаю, що в новинах насамперед мають висвітлюватися внутрішні процеси. І саме висвітлюватися, а не представляти погляд на ці події. Зовнішня політика має заповнювати інформаційний простір інформаційних передач десь на 20-25 відсотків.

Для того, щоб представляти в ефірі добрі новини по регіонах, їх, насамперед, треба робити. Безсумнівно, в регіонах досить багато цікавих новин. Але проблема полягає в тому, що в регіонах фактично відсутні незалежні ЗМІ, які могли б подавати ситуацію незаангажовано. Ось у чому проблема. А продукція купується або береться саме з цих ЗМІ. Там інформація заангажована, і тому складно скласти якусь думку. Навіть якщо говорити про центральні ЗМІ, то й вони досить сильно заангажовані. А що ж тоді говорити про місцеві? Що ж до міжнародних новин, то, насамперед, журналісти мають приділяти увагу країнам, з якими ми межуємо або з якими Україна пов’язана міжнародними договорами. Тобто висвітлювати події, які впливають на нашу внутрішню ситуацію. А потім уже подавати інші найбільш яскраві світові події.

Олександр МЕЛЬНИЧУК, заступник шеф-редактора інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:

— Єдиний критерій, за яким ми відбираємо новини, — це наскільки вони актуальні, значущі і цікавi для глядачів. Саме тому не можна встановити чітке відсоткове спiввідношення між внутрішньою та міжнародною інформацією. Природно, що насамперед ми орієнтуємося на події в Україні. І вважаю, що все цікаве й важливе ми висвітлюємо. Але, погодьтеся, неправильно не повідомляти про глобальні процеси, які, хочемо ми того чи ні, зачіпають і Україну. Тому в нас однаково активно працюють журналісти і в Києві, і регіональні кореспонденти, і корпункти в Росії, США та Німеччині. А кінцевий результат — наповнення випуску «Новин» чи «Подробиць», верстка та співвідношення інформації — залежить виключно від того, що сталося за день.

Володимир ЗДОРОВЕГА, професор Львівського державного університету ім. І. Франка:

— Ідеального співвідношення бути не може. Я вважаю, що сучасна журналістика (цим вона, може, й відрізняється від колишньої журналістики) подає ті події, які є найважливішими з погляду журналістів. А це дуже важливо. Навіть, якщо між нашими каналами є дуже багато спільного (зосiбна, коли всі канали обминають якісь певні явища чи питання), все-таки кожний канал намагається визначити свої пріоритети. Я вважаю, що це цілком нормально, по-журналістськи. Бо один канал може вважати, що найважливішим є те, що в Ізраїлі загинули люди, а інший — що на такій-то шахті стався вибух. Це, може, й «смакове», але важливе. Варто було б більше приділяти уваги нашій внутрішній інформації. Можливо, не завжди потрібно починати її з політики. Бо складається враження, що в нас в Україні, крім засідань, ніхто нічого не робить. Було б добре, коли б приділяли більше уваги регіональній інформації, яка має загальноукраїнське значення. Все-таки в регіонах щось таки робиться. Журналісти керуються інтуїтивними почуттями, виробленими досвідом їхньої роботи, і диктувати, що їм треба стільки-то відсотків міжнародної інформації, а стільки-то внутрішньої, не можна. Можна, звичайно, говорити і про загальні тенденції. А загальна тенденція така, що більше повинно бути внутрішньої інформації.

Іванна КОБЕРНИК, ведуча програми «Факти», ІСТV:

— Твердження, що обсяг міжнародної інформації переважає кількість місцевої та української регіональної — точно не про наші новини. І цьому є два пояснення: по-перше, це наша принципова позиція — новини, ближчі до людей і дальші від політики, і по-друге, у нас сильна регіональна служба. Усім у телесвіті відомо, що професіоналів важко знайти і в Києві. У регіонах — і поготів, тим більше, що редактор відділу спілкується з ними тільки електронкою чи телефоном, що, м’яко кажучи, важче для керівника, ніж коригувати підлеглого особисто. До того ж регіональний кореспондент більше роботи тягне один, ніж київський — підтримуваний редакторами та інформвідділом. Це інколи дає результат, що розчулює до сліз: один із випусків ми почали історією двох сиріт з Івано-Франківщини, які самі живуть у селі, доглядають худобу та город і добре вчаться в школі. Після випуску нам подзвонив один з відомих в шоу- бізнесі людей з проханням дати адресу дітей — хоче допомогти. Зорінськ на Луганщині — ціле місто без тепла і води. Не стверджуємо, що після нашого сюжету, але Зорінськ вперше за довгий час відвідав губернатор. Сюжети, після яких багато глядацьких дзвінків, мають переважно регіональну прописку. Політику ж пробігаємо одним рядком, бо не дуримо себе і інших — аналіз в хвилинному сюжеті неможливий. І повірте — чомусь ніхто не дзвонить і не перепитує — а що сказав Президент про парламент чи прем’єр про опозиціонера. Хоча ми усвідомлюємо, що і в політиці, і в міжнародному житті є надважливі події. Якщо війна в Іраку розпочнеться, то певний час вона точно буде переважаючою темою, як це було з 11 вересня, Дубровкою, Афганістаном. Пропорції світу, як каже головний редактор.

Ігор ФЕДОРІВ, випусковий редактор ТСН («1+1»):

— Навіть західні теоретики (і треба вірити, вони збагачені практикою) рекомендують дотримуватись пропорції 60% проти 40% на користь національних новин, тобто розрив не такий уже й великий. У тоталітарних та авторитарних режимах збільшення кількості міжнародних новин частіше пояснюється спробою уникнути ширшого висвітлення національних подій в умовах, коли їх не можна висвітлити достойно. Це свого роду втеча від «незручних» тем, причому часто не просто на рівні вибору слів і замовчування фактів, а на рівні верстки — для глядача це означає не зовсім точне відображення картини дня і, фактично, зміну пріоритетів. Однак уважний глядач помітить, що ТСН у визначенні головної теми дня перевагу намагається надавати національній темі. Приклад іракської кризи як суто міжнародної інформації не зовсім етичний у цьому контексті, бо йдеться про щось більше — про загрозу третьої світової війни. Ця тема поширюється і на національний контекст: від відстеження рішення РНБОУ відрядити батальйон радіаційного, хімічного і біологічного захисту у район Перської затоки до поведінки сусідів України під час цієї кризи. Ще один важливий принцип відбору міжнародної інформації — що нового в країнах-сусідах. Причому ТСН бачить не лише Росію, а й Польщу, Угорщину і Білорусь. І вже зовсім близькими для родичів мільйонів українських заробітчан в Іспанії, Португалії, Італії, Греції чи Чехії стали ці країни — тому деякі тамтешні події для них важливі. Не варто уявляти свого глядача такою собі посередністю, яку нічого далі власного ЖЕКу чи городу не цікавить: глядач досить розумний, щоб сприймати глобальніші проблеми.

Звичайно, новини з українських регіонів від цього страждати не повинні. Але кожна з них має бути цікавою для усієї країни — або у своїй надзвичайності, або ж, навпаки, у типовості.