Чи стане медіа-власність прозорішою?

Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості відносин власності стосовно засобів масової інформації». Із внесенням кількох десятків поправок за цей закон віддали свої голоси 322 народних депутати. Наразі документ перебуває на підписі у Президента України. Експерти запевняють: якщо глава держави його підпише, це стане одним із перших серйозних кроків до створення у країні прозорої системи медійної власності. І хоч експерти не квапляться називати документ досконалим, головні його положення все-таки визначають основні «правила гри» на шляху до відкритості медіа-власності. Так, уперше в українському законодавстві стосовно медіа з’являється чітке визначення поняття «пов’язані особи» в інформаційній сфері; передбачається подання засновником (співзасновниками), який хоче отримати свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ відомостей про засновника (співзасновників) видання і пов’язаних осіб. Крім цього, закон передбачає, що юридичні особи, які планують отримати чи переоформити ліцензію на мовлення, мають подавати відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації та пов’язаних осіб, а також відомості про розподіл часток статутного капіталу, для акціонерного товариства — список акціонерів, які володіють пакетами акцій у розмірі понад 5%.

— Власникам медіа, які захочуть офіційно задекларувати свій статус, тепер це буде зробити простіше. Але ті, хто бажає й надалі приховувати свій статус, імовірно, зможуть його приховувати, — вважає медіа-юрист Інституту масової інформації Роман ГОЛОВЕНКО. — Ухвалений 4 липня закон має низку недоліків, основний з яких — він не зобов’язує розкривати увесь ланцюжок власників корпоративних прав з одної кінцевої ланки до іншої, тобто від ЗМІ аж до фізичних осіб, які його контролюють. Як на мене, в цьому плані був кращим альтернативний законопроект Миколи Княжицького. Натомість в ухваленому, але поки що не підписаному законі передбачено обов’язок декларувати і засновника, і пов’язаних осіб. Але такі особи визначаються через поняття контролю, а він має місце, коли суб’єкт управляє 50% або більше голосів у вищому керівному органі підприємства. Цю норму досить легко обійти, поділивши пакети корпоративних прав між кількома особами, які фактично представлятимуть одну й ту ж олігархічну групу, — крім того, на практиці відомі випадки, коли, маючи близько 40% пакета, олігарх контролює підприємство за фактом. Також проголосований закон містить згадку про заборону створення й діяльності телерадіоорганізацій, контрольованих засновниками (власниками) з офшорних зон. Але той самий Кіпр юридично офшором не вважається, а остання норма поширюється лише на першу ланку власників корпоративних прав телерадіоорганізацій, а, ймовірно, реального засновника вже не зачіпає. Сподіватися, що закон призведе до того, що власники медіа відкриють усю структуру власності, я не став би. Нічого кардинального від ухвалення цього документа не очікую.

Таку ж думку поділяє медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр БУРМАГІН. Експерт переконаний: законодавче нововведення не назве фактичних власників великих медіа-платформ.

— Єдиний плюс закону — збільшення доступної інформації про так зване друге «коліно» в структурі власності телерадіоорганізацій. Тобто до цього ми могли офіційно отримати інформацію безпосередньо тільки про юридичну особу-засновника або співзасновника ТРК. У разі, якщо така компанія мала свого засновника або співзасновників уже з офшорів, то щось дізнатися, крім найменування в більшості випадків, було неможливо. Із набранням чинності законом стане більше доступної інформації про такі закордонні підприємства, які володіють українськими телерадіоорганізаціями. Але це за умови, що нерезидент з’являється на другому рівні структури власності. Утім, він цілком може бути і на третьому, і п’ятому, — прокоментував «Дню» Олександр БУРМАГІН. — У переважній більшості офшори ховаються за двома чи трьома ланцюгами складних корпоративних правовідносин між українськими юридичними особами та неофшорними нерезидентами. А для таких схем цей закон практично не становить жодних загроз. Загалом визначення в законі сформульовано таким чином, що для їх «обходу» необов’язково мати великий досвід у юриспруденції. Гадаю, це не помилка. Документ про прозорість медіа-власності — імітація бурхливої діяльності без мети досягти задекларованого результату.