Дефiцит нестандартних рішень
Черговий випуск «Прихованої камери» на «1+1» у неділю дозволив продовжити спілкування з «реальним» ТБ, якого після закінчення демонстрації «Останнього героя» і «За склом-2» якось стало не вистачати в нашому телеефірі. На відміну від гучних проектів, «Прихована камера» як завжди представила своїми героями людей звичайних, що випадково опинилися в полі зору телекамери. Незвичність ситуації провокувала прийняття нестандартних рішень і прояв яскравих емоцій, бажання розгадувати причини досить дивної поведінки оточуючих. Однак «провокація» чомусь не спрацьовувала. Люди соромилися заглянути дівчині під одяг, щоб прочитати у неї на спині нижче пояса номер телефону, за яким їй ніби терміново потрібно було подзвонити своєму хлопцю. Люди все ніяк не могли визначитися зі своїм ставленням до того, що відбувається. Виняток склала одна жінка, яка рішуче відмовилася заглядати чужій людині під одяг і порадила дівчині прочитати телефонний номер самій за допомогою дзеркала. Далі боязкого соромлення емоції у більшості втягнутих у ситуацію не розвивалися. Не було ні рішучої відмови, ні готовності виконати прохання, ні пропозиції свого шляху вирішення проблеми.
У третьому ж сюжеті було просто жаль дивитися на «героїв», які дозволяли так легко собою маніпулювати. Адже йшлося вже не про подолання якоїсь незручності, а про небезпеку замість замовленої стрижки отримати лису голову. Що не кажіть, а довірливість наших людей безмежна. Ну, хто не знає, що стрижка не вимагає побудови на голові пірамідок з якоїсь там пінки для зміцнення волосся. Однак «Прихована камера» якимось дивом нарвалася на таких Незнайок, яким досить легко навішати лапшу на вуха. Перукар так переконливо обіцяв, що все буде добре, як, мабуть, тільки уміють обіцяти під час передвиборної кампанії ті, що прагнуть опинитися в депутатах. Реакція ж відвідувачів була непередаваною, особливо після спостереження за процесом облисіння клієнта в сусідньому кріслі з аналогічною пірамідкою на голові. Боязке запитання: «А зі мною також таке буде?» — застрявало на рівні сплесків ще більшого хвилювання при черговому запевненні, що все буде добре... У цій телепередачі, слава Богу, все дійсно закінчилося добре. І призи переможці отримали, і ті, що програли, посміялися над собою, радіючи, що їх по телевізору всій країні показують, і телеглядачі порозважались — побачили життя, яким воно є. Та чи тільки захотіли в собі щось змінити, щоб у разі потрапляння в незвичайну ситуацію виявитися здатним піддатися на провокацію — віднайти цікаве рішення і проявити у безлічі відтінків усі доступні людині почуття?
