Два світи — одна дорога
Уночі з 16 на 17 лютого о 00.15 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-кіно» та фільм індійської режисерки Міри Наїр «Тезки».
Міра Наїр своєю творчістю схильна перекидати місток від традиційної індійської культури до відкритого космополітичного світу. Власне, її фільм «Тезки», створений у співдружності індійських та американських кінематографістів, фокусується навколо цієї теми й проблеми.
У картині йдеться про історію молодої пари з Калькутти — Ашока та Ашиму, які переїздять у Сполучені Штати, до Нью-Йорка. У них тут народжуються діти, вже повноправні американці. Сина, до речі, батьки нарікають Гоголем, саме на честь геніального письменника, нашого знаменитого земляка. І якщо Ашоку й Ашимі вдається пристосуватися до американського життя, не втрачаючи свого історичного коріння, то з дітьми у цьому сенсі важче. Наприклад, Гоголь — він абсолютно не розуміє, для чого йому індійські традиції...
Прикметним є слоган фільму «Тезки» — «Два світи. Одна дорога». У певному розумінні, саме ця стрічка Міри Наїр, яка давно вже живе у Сполучених Штатах, перебуває на межі двох світів. Тому це вже й не зовсім індійське кіно, а радше кіно американське на індійський манер.
Ви не побачите традиційних для індійського кінематографа танців, не почуєте тих своєрідних пісень. Не діють тут і супергерої та зловісні лиходії, що плетуть підступні інтриги. Це кіно правдивого психологічного виміру.
Власне, Мірі Наїр вдається досить переконливо передати різницю поміж першим та другим поколінням емігрантів, поміж батьками й дітьми, що ті культурно вже почуваються іншими. Та все ж національне коріння виявляється досить глибоким, аби у критичний, переламний момент життя відчути його силу і важливість.
Міра Наїр, що про її творчий шлях та особливості її кінематографа йтиметься в програмі у спеціальному сюжеті, на початку свого самостійного життя отримала соціологічну освіту, яка, певне, послідовно привела дівчину до практики документального кінематографа.
Як режисер-документаліст Наїр взялася у видовищній та публіцистичній формі привертати увагу глядачів, соціуму, владних інституцій до актуальних проблем індійського суспільства. Ну а вже згодом режисерка звернулася до кінематографа ігрового.
Зокрема її «Тезки» — досить витончена драма, яка, попри свою жанрову визначеність, не полишає після себе відчуття безвиході. Радше навпаки — дарує проблиск світла, що здатен підтримати й допомогти людям одного світу краще зрозуміти людей світу іншого. Справді, світів два, а чи й більше, а дорога одна, спільна...
