Фейк як форма існування
Те, що відбувається з російським телебаченням і загалом із тим, що раніше називалося російською журналістикою, необхідно вивчати в рамках окремої галузі науки, на стику психіатрії, кримінології і зоопсихології. Аж надто екзотичний об’єкт утворився в результаті півторадесятирічної селекції.
Минулого тижня телеканал НТВ повідомив, що «учасники мотопробігу, присвяченого 70-річчю Перемоги, домчали до польської (!) Катині. Одразу після перетину кордону «Нічні вовки» вирушили в Катинський ліс до меморіалу офіцерам, розстріляним 1940 року співробітниками НКВД». Кінець цитати.
• Коли, в якій війні Смоленська область, на території якої розташоване те саме сумнозвісне село Катинь, виявилася захопленою польською воєнщиною, телеканал НТВ не повідомляє. Цілком імовірно, що деякі російські патріоти, схвильовані порушенням територіальної цілісності Російської Федерації і непомітною анексією мілітаристською Польщею споконвічно російської Смоленської області, вже направили верховному головнокомандувачу прохання з вимогою оголосити війну агресорові.
Уся ця історія, а точніше, істерія з «Нічними вовками», їхнім лідером «Хірургом», і патріотичним пробігом на честь Перемоги, нагадує вельми вульгарний фарс. Почнімо з того, що саме існування байкерского клубу, який демонстративно підтримує чинну владу, це нонсенс. Ідеологія байкерства — суміш войовничого анархізму з ієрархічним вуличним угрупованням, часто з кримінальним ухилом. Байкер, який хоче дружити з владою, це так само протиприродно, як прокурор, який хоче діяти у згоді з адвокатом. Не випадково справжні байкери гидливо цюраються «Нічних вовків». «Хірург», він же Олександр Залдостанов, разом із «письменником» Миколою Стариковим і «співачкою» Вікою Цигановою очолили т.з. «Антимайдан», рух, який конкурує з «Единой Россией» і «Общенародным Российским фронтом» за право називатися головною силою, що підтримує Путіна і покликана перемагати його ворогів.
• Враховуючи вкрай ксенофобську риторику і схильність до дрібнокримінальної поведінки, Хірурга особисто, а також усю його «патріотичну» зграю «Нічних вовків» влада Польщі і Німеччини вирішили не впускати на територію своїх країн. Кмітливий Хірург вчасно зрозумів, що суперечка з польськими прикордонниками нічого, окрім неприємностей, йому не обіцяє, зробив дві чудові заяви. По-перше, що йому особисто вже не потрібен цей пробіг, тому він, Хірург, у ньому брати участь відмовляється. А по-друге, що «Нічні вовки» все одно, попри заборону, поїдуть дорогами дідів і обов’язково доїдуть до Берліна.
У результаті російське телебачення опинилося в дивній ситуації. «Патріотичну» акцію Хірурга і його зграї вже анонсували, а показувати нема чого. Довелося Катинь переміщувати до Польщі. Певно, найближчим часом НТВ покаже, як «Нічні вовки» беруть Берлін. Десь у Підмосков’ї.
• Тим часом інші російські медіа, з аудиторією трохи меншою, ніж у НТВ, але теж досить пристойною, показали страшний сюжет. «Фашисти» з батальйону «Айдар» прибивають цвяхами до хреста ополченця, а потім спалюють його живцем. Одне слово, пекельний треш. Усе, як люблять федеральні телеканали. Але вони, федеральні телеканали, це відео чомусь не показали. Окрім телеканалу «Звезда», «ЛайфНьюс», і «Комсомольськой правды», що долучилася до них. До того ж «Комсомолка», керівництво якої, поза сумнівом, набагато досвідченіше у виробництві всіляких фейків та інших прийомах чорного піару, передбачливо супроводжувало страшне відео припискою: «Ми не можемо підтвердити достовірність цього відео. Сподіваємося, що це фейк». Але при цьому вгорі заголовок великими, на півшпальти, аршинними літерами: «НАЙМАНЦІ З БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ» РОЗІП’ЯЛИ І ЖИВЦЕМ СПАЛИЛИ ОПОЛЧЕНЦЯ».
• Те, що це відео — фейк, очевидно. До того ж це очевидно співробітникам усіх російських медіа, які цю підробку опублікували. Почали з розіп’ятого немовляти. Тепер розіп’ятий і спалений живцем ополченець. Що далі? Адже публіка звикає, їй потрібно весь час підвищувати градус жаху. Імітувати атомне бомбардування Воронежа українською авіацією?
Звичка брехати і створювати «факти» замість того, щоб їх знаходити, призводить до того, що співробітники федеральних каналів використовують ці навички не лише при висвітленні подій за кордоном, а й усередині країни. Співробітник Першого каналу, відряджений висвітлювати пожежі в Хакасії, вирішив «створити фон» для свого героїчного репортажу. І з цією метою підпалив траву. На території, де десятки тисяч людей втратили житло і все майно, а декілька десятків загинули в результаті пожежі. Один з керівників Першого каналу назвав свого співробітника «ідіотом» і пообіцяв покарати, але не звільняти. З оцінкою можна погодитися, але можна й посперечатися.
• Чому, коли Перший канал показує свідомо фейковий сюжет про розіп’яте немовля, керівництво Першого каналу не дає таких оцінок тим, хто пускає у федеральний ефір продукцію, яка може викликати набагато більшу кількість жертв, ніж пожежі в Хакасії?
І як співробітникам федеральних каналів та решти російських медіа відрізняти ситуації, в яких за брехню і фейки дають ордени і медалі, від ситуацій, в яких за те ж саме називають «ідіотами»?
• Минулого тижня співголова партії РПР-Парнас Михайло Касьянов і член політради цієї партії Володимир Кара-Мурза передали до Конгресу США список з восьми прізвищ, які мають поповнити «список Магнітського», тобто їм має бути закрито в’їзд до США, заборонено будь-які фінансові і майнові операції, пов’язані зі Сполученими Штатами. Ці вісім — ті співробітники російських медіа, які найбільшою мірою проявили себе в розпалюванні ненависті до російської опозиції і, зокрема, до Бориса Нємцова, ставши таким чином співучасниками його загибелі.
У списку Нємцова: Олег Добродєєв, Володимир Кулістіков, Аркадій Мамонтов, Володимир Соловйов, Дмитро Кисельов, Костянтин Сьомін, Андрій Караулов і Олексій Пушков.
• У прокремлівських ЗМІ здійнявся з цього приводу несусвітній галас. Згадували першу поправку до Конституції США, права журналістів та інші священні речі. Забувши при цьому, що всі ці чудові закони і норми охороняють журналістів, до яких ні ця «вісімка», ні більшість інших співробітників федеральних каналів не мають жодного стосунку. Усі ці люди належать до абсолютно іншої професії.
У кращому разі, ця професія зветься піаром, пропагандою, яка цілком прийнятна в цивілізованому суспільстві, але до журналістики не має стосунку. У гіршому, коли пропагується ненависть і агресивна війна, — ця діяльність набуває абсолютно іншого характеру і підпадає під статті Кримінального кодексу Росії. А якщо вони не діють, то за певних обставин можуть бути предметом розгляду Міжнародного кримінального трибуналу, як це було, наприклад, із співробітниками руандійського «Радіо тисячі пагорбів», яких засудили до довічного ув’язнення за те, що за їхніми закликами було вбито 800 тисяч представників народу тутсі. Отже, російськими пропагандистам ненависті є сенс вчасно зупинитися.
