Фільтруй рекламу!

Андрій КУРКОВ, письменник, кіносценарист:

— Загалом рекламу я не сприймаю на віру, бо я — людина недовірлива. Для мене важливіше те, що мені скаже про річ, яка варта уваги, мій знайомий, ніж те, що мені порадить якийсь відомий актор з телеекрана.

Хоча повірив би рекламі як мистецтву, якщо вона зроблена з гумором. Реклама має бути як анекдот, який заставляє сміятися і завдяки цьому підсвідомо приймати те, що тобі кажуть, на віру. Мабуть, тоді я запам’ятав би таку рекламу і підсвідомо запам’ятав би і товар.

Я вважаю, що якість самої реклами на розумного глядача впливає дуже сильно. Адже у нас навіть є фестиваль реклами, де рекламний ролик оцінюється перш за все за мистецьким рівнем виконання, а не за іншими ознаками.

Лесь ТАНЮК, голова комітету Верховної Ради з питань культури:

— Я думаю, що у нас телереклама працює нерезультативно. Наразі продаж залежить від телевізійної реклами найменшою мірою, так як не прослідковується зв’язок між рекламою і майбутнім продажем. В такому сенсі жодне з того, що рекламується по телебаченню, не входить у мою щоденну потребу. Все те, що рекламується, можна купити і без реклами, бо вона не обіцяє ні дешевше, ні доступніше, ні якісніше. Вона просто хвалить свій товар. Все-таки реклама, в моєму розумінні, — це якась допоміжна акція, яка має роз’яснювати, де знайти, розповідає про якісь варіанти вибору... Цього немає. Натомість ми бачимо кількісне повторення, тиражування однієї і тієї ж реклами.

Останнім часом, впродовж одного-двох років, можливо, реклама стала трохи інтелігентнішою, стриманішою. Але з іншого боку, демонстрація якихось малюнків у рекламі часто заводить у глухий кут: зовсім не розумієш, що рекламується. Себто немає прямого зв’язку між розширенням знань про товар і самою рекламою.

Мені здається, що в рекламних роликах є зайва строкатість. Ті, що оплачують рекламу, фактично не мають контрольного знання про залежність продажу від реклами.

Приблизно 90 відсотків з того, що рекламують, не є об’єктом моїх жадань. Відповідно реклама має бути розрахована на конкретного покупця в сенсі і віку, і статі, і географічного положення. В рекламі, що демонструється на наших телеканалах, нині людський фактор майже не враховується, і тому багатьох реклама дратує.

В пострадянський період, який ми зараз переживаємо, наявність чисто західної реклами створює враження, що не треба купувати товарів, які пропонує така реклама. Дрібні товари (жувальні гумки, для прикладу) взагалі ніхто після тих реклам не буде купувати. Вони подаються в нецікавому, неестетичному, навіть, можна сказати, неетичному вигляді.

Я за більш стриманий процес рекламування товарів. В тому сенсі, що реклама все-таки мала б повідомляти конкретніше про ціну, асортимент тощо; щоб вона допомагала продавцеві, а не просто давала телебаченню можливість вижити на демонстрації будь-чого.

Віталій МЕЖЖЕРІН, еколог:

— Ставлюсь до реклами вкрай критично. Вона має бути інформативною, але натомість дуже часто просто нав’язує товар глядачеві.

Дуже часто рекламують, наприклад, ліки, кажуть, що вони омолоджують, допомагають скинути зайву вагу і таке інше. Грають на тому, що приваблює людину, але не розкривають суть. Реклама в даному випадку нав’язує дії не на користь людському організмові. Ми діємо антиекологічно. Рекламі слід підсвідомо пояснювати людині, як їй слід поводитися в природі, в суспільстві. Адже від цього залежить наше з вами життя. Сократ писав, що культура — це знання міри. Реклама ж завжди цю межу переходить заради грошових прибутків. Тому по суті своїй реклама — антикультурна. І я їй категорично не довіряю.

Юрій ПОКАЛЬЧУК, письменник:

— Телевізійній рекламі я, як глядач, не довіряю відсотків на 90... Коли мене вперто примушують дивитись щось одноманітне — це дратує. Ще один нюанс: реклама має бути вчасно доставлена до людей. Коли ж, скажімо, о третій годині ночі мені пояснюють важливість використання підгузків — це абсурд.

А от реклама, де бачиш якийсь рух, якусь дію (а не просто чуєш заклики: «Давайте пити пиво...»), — це цікаво. Знову ж таки, якщо йдеться про продукт певної якості, поданий у певний час і розрахований на певного глядача. Скажімо, серед ночі замість реклами зубної пасти я б краще подивився на рекламу горілки. В обід можна рекламувати якусь їжу і т.д. Якщо реклама буде не хаотична, а продумана, вона й працюватиме краще.

Володимир БУГРОВ, заступник декана з наукової роботи факультету філософії Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка:

— З філософської точки зору реклама — це один із різновидів міжлюдської комунікації. За своїм призначенням реклама покликана довести до споживача товару інформацію. Але не просто довести, а нав’язати йому волю того, хто адресує ту рекламу. Отже, рекламі довіряти взагалі не можна, тому що вона повинна за будь-яку ціну дійти до реципієнта і змусити його прийняти певне рішення, яке є вигідним для того, хто цю рекламу створює. Отже, дійсно, рекламу можна розуміти, сприймати, але довіряти їй не варто. Рекламний ролик має бути інформативним, має висвітлювати той предмет, який рекламується, але подану інформацію слід фільтрувати. Брати для себе тільки те, що містить в тому чи іншому випадку корисну інформацію (а в рекламі таке іноді трапляється), а все інше пропускати повз вуха. Особисто я, якщо переглядаю рекламу, так і роблю.

Наталія СОБОЛЄВА, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України:

— Як людина, яка закінчила факультет психології, я іноді спеціально спостерігаю, як зроблена та чи інша реклама. Деякі рекламні ролики виглядають досить-таки симпатично і досить добре, щоб багато хто в це повірив. Але іноді, коли бачу рекламу по телевізору, вимикаю звук і відвертаюся.

Реклама, на мій погляд, повинна бути насамперед видовищною, веселою, правдивою. Краще, як мені здається, не залучати відомих людей, котрі тільки підривають довіру до рекламованого продукту, оскільки виникає враження, що їх спеціально наймають для того, щоб розрекламувати щось недостатньо хороше. У рекламі потрібні «незатерті» обличчя.