I сміх і гріх...
У ніч із 29 на 30 вересня о 00.20 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-кіно» та фільм режисера Жака Турнера «Комедія страху».
Уже практично класичним фільмом американського кінорежисера французького походження Жака Турнера «Комедія страху» програма «Аргумент-кіно» розпочинає вибрану ретроспективу картин легендарних горормейкерів, що наразі складатиметься з чотирьох стрічок, а згодом додасться ще шість.
Сюжет «Комедії страху» рухається від того, що власника похоронної контори, який потерпає через відсутність «клієнтів», змушують заплатити орендну платню за рік. Аби розжитися грошима, він починає на власний розсуд відправляти людей до кращого зі світів. Ну а ті, звісно, пручаються...
Власне, вашій увазі — як вже можна було здогадатися, — фільм жахів і чорна комедія в одному, так би мовити, флаконі з ліками від кінематографічної нудьги.
І це кіно прикметне ще й тим, що в ньому востаннє зійшлися трійко «королів жаху», а саме актори Вінсент Прайс, Боріс Карлофф та Пітер Лорре, які прославилися вікопомними ролями у класичних фільмах жанру.
Для орієнтиру, Вінсент Прайс у фільмі грає головну роль того самого невдатливого власника похоронної контори, Пітер Лорре — його помічника та злочинного поплічника, ну а Боріс Карлофф — вже причмеленого віком свекра головного героя, у якого небагато лишилося й слів для періодичного висловлювання своїх нечисленних емоцій.
Нагадаю також, що Боріс Карлофф, якого критики величали у своїх рецензіях не інакше, як Карлофф Жахливий, вписав своє ім’я в історію кінематографа передусім, як виконавець ролі рукотворного Чудовиська із фільмів 1930-х років про досліди доктора Франкенштейна. Також він створив іще один класичний образ жанру горор — Імхотепа, оживленого єгипетською магією заживо похованого жерця із фільму «Мумія», 1932 року випуску.
Своєю чергою, Вінсент Прайс прославився як актор фільмів жахів в екранізаціях Роджера Кормана низки новел Едґара Алана По в першій половині 60-х років минулого століття. Корман пізніше казав про Прайса: «Він був інтеліґентом, джентльменом та аристократом. Саме його я побачив персонажем Едґара По».
Ну а Пітер Лорре став кінозіркою після першої ж своєї кіноролі — дітовбивці Бекерта у фільмі геніального німецького режисера Фріца Ланґа, в назві якого одна буква — «М», 1931 рік.
Принагідно в програмі у спеціальному сюжеті йтиметься про кінематографічне новаторство постановника фільму «Комедія страху» Жака Турнера. І тут цікаво, що Турнер є, до слова, династичним кінематографістом.
Його батько Моріс Турнер — знаменитий французький та американський режисер, який, з одного боку, не творив видатних фільмів, але був щирим і вдумливим майстром, який сам для себе створював певну атмосферу, що надавала його творам абсолютних форми, стилю та характеру.
Кінострічки Турнера-батька — загалом 99 повнометражних та короткометражних фільмів — користувалися великою популярністю в публіки. Розпочинав він у Франції, а 1913 року разом із родиною перебрався до Сполучених Штатів, де на одній із голлівудських студій не тільки сам почав успішно фільмувати, й долучив сина до кінематографічної справи.
Щоправда, Жак Турнер, щоб дебютувати самостійною режисерською роботою, на початку 1930-х повернувся до Франції, де зняв перші свої два фільми, після чого уклав угоду з Голлівудом, у якому і склалася вся його подальша кар’єра. Загалом бо Турнер-молодший зняв 71 картину. А знайшов він спокій, як і його батько, на землі рідної Франції.
Отже, наразі «Комедія страху» — чорно-комедійний, фактично — пародійний, горор, створений безумовними класиками жанру фільму жахів. До згаданих Турнера, Карлоффа, Прайса та Лорре несправедливим було б не додати ім’я видатного сценариста цього кінематографічного напрямку — американського письменника Ричарда Метісона, який пішов із життя найостаннішим, у червні цього року. «Комедію страху» було створено на пікові його кінотворчого шляху.
