Iдеальний день суспільного ТБ

Про суспільне телебачення в Україні говорилося багато і уже давно, щоправда, більше про те, що воно просто повинно бути, аніж про те — якою саме має стати сітка мовлення цього каналу. Певні групи медіа-спільноти і колишні опозиційні депутати часто наголошували на необхідності ухвалення законопроекту «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення». 17 квітня документ № 1076 парламент ухвалив. Але за ейфорією маленької перемоги не варто забувати про те, що урядовий закон — це лише «приблизні рамки», а професіональні; умовно кажучи, «м’язи» суспільний мовник повинен нарощувати сам: починаючи від загальної концепції розвитку й закінчуючи конкретними програмами і збалансованою сіткою ефірних трансляцій. Над чим передусім варто працювати, щоб українцям захотілося споживати контент суспільного мовлення і навіть платити за нього? Яким повинен бути ідеальний день такого ТБ?

Коли в 1990-х українське телебачення лише зароджувалося, у нього були непогані старти, як, скажімо, «Післямова» Олександра Ткаченка, яку транслювали УТ-1 та «1+1», «Територія А», яка просувала українських музикантів, котрих зараз вдень і з вогнем не знайдеш на каналах, «Без табу» з Ольгою Герасим’юк — ток-шоу, яке об’єднувало країну. А потім на наших екранах з’явилося «СВ-шоу» — і «сердючкізм» захопив вітчизняне телебачення. ТБ 2000-х рідко зважувалося на створення розумних програм. Різко впала планка мови і культури на екранах телевізорів. Телебачення так і не зрозуміло, не побачило, не вивчило своєї аудиторії. Не знайшовши цікавого для себе продукту, вдумливий глядач із часом перейшов в Інтернет.

Утім, ТБ все ще залишається найбільш масовим видом медіа. І щоразу з появою нового каналу глядачі очікують на справді новий продукт. Яким можна уявити ідеальний контент громадського каналу? Насамперед, треба наново пізнавати країну, давати слово різним регіонам та ініціативним групам навіть із сільських громад. Востаннє перепис населення України відбувся 13 (!) років тому. Цей факт досить показовий, адже як можна випускати програми, не знаючи, на кого ж ти орієнтуєшся? Тож дійсно важливим для громадського мовника є орієнтування передусім на соціологічні дослідження, щоб насправді відповідати запитам суспільства. Має бути створена картинка, яку глядачам було б цікаво обговорювати — година «соціології».

Крім того, українці майже позбавлені інформації про самих себе та про свою країну. Комерційні канали часто пропонують подорожі за океан до розмальованих диких тубільців, як-от програма «Світ навиворіт» від «1+1», забуваючи про екскурсії вглиб країни. Більшість мріє про те, щоб піднятися на Ейфелеву вежу, а не на Говерлу, що є закономірним результатом непросування свого. Телебачення залишає географію України за шкільною партою. Суспільному мовнику в інтелектуально-розважальному форматі варто запропонувати аудиторії годину української географії.

Ще одна важлива тематика, яку телебачення зазвичай недооцінює — історична. Фраза, яку у своїй програмі «Машина часу» каже наприкінці Андрій Охрімович: «Любіть Україну — тримайте порох сухим», — набуває зараз дедалі більше нових значень. Утім, та ж «Машина часу» сама мандрувала в часі телепрограми «5-го каналу», з перебоями добираючись до своєї аудиторії. Суспільне ТБ повинне запропонувати годину історії, екранізувавши, для прикладу, історичну Бібліотеку «Дня». Звичайно ж, на каналі повинні бути об’єктивні інформаційні програми та якісні дискусійні майданчики для діалогу громадськості й вироблення орієнтирів розвитку держави.

Це може бути умовним стрижнем одного дня суспільного телебачення — історичні програми пояснюють минуле, географічні — відкривають теперішнє, а соціологічні — дають прогноз на майбутнє. Саме такі проекти, а не візуальні позначки «Єдина Україна» по всіх телеканалах із контентом, який так і не змінився, насправді працюють на інтеграцію всередині держави і створення громадянського суспільства. Але це — лише основа, каркас, на якому має знайтися місце і для дитячих програм, про які, здається, взагалі забули на комерційних каналах, і для культурно-мистецьких, а не банально-розважальних, і для якісної документалістики. І звичайно ж, на суспільному мовнику має бути присутнім українське кіно.

Вперше зустрівшись із необхідністю зробити дійсно суспільне мовлення, керівництво НТКУ повинне усвідомлювати: громадяни будуть не лише контролювати (за допомогою наглядової ради), а й вимагати високого професійного рівня від свого суспільного мовника.

«ОРІЄНТИР — МИСЛЯЧИЙ ГЛЯДАЧ»

Наталія ЛИГАЧОВА, шеф-редактор «Телекритики»:

— Суспільне мовлення повинно стати якісним продуктом, який буде відрізнятися від комерційного телебачення професійними новинами. З одного боку — інформаційне мовлення, що відповідатиме всім стандартам, здругого — замість засилля розважального продукту — пізнавальний контент: багато дитячих програм, соціальних проектів. І творці програм мають орієнтуватися не на рейтинги, а на мислячого глядача. Останні події показали, що таких телеглядачів у нас досить багато. Якщо суспільне мовлення не буде залежним від рейтингів, як комерційне ТБ, то воно збиратиме досить широку аудиторію і зможе створювати новий стандарт, до якого будуть змушені дорівнятися центральні мовники.

Якщо звернутися до колишнього українського телебачення, то навіть серед радянського знайдуться приклади проектів, які можна відродити, трансформувавши до сучасних реалій і запитів, у тому числі через технологічну еволюцію телебачення. Взяти хоча б програму «Взгляд» чи продукт молодіжної студії «Гарт», який транслювався українським радянським ТБ. Я й сама колись вела програми про кіно.

Канал повинен заповнити український продукт. Можливо, як україномовний, так і російськомовний, а можливо, буде створений окремий сегмент для другого. Але російського по суті продукту на каналі не повинно бути, тим більше російських серіалів. І звісно, контент каналу повинен представляти інтереси всіх великих соціальних груп і національних меншин — це одне з головних завдань суспільних мовників в усіх країнах. Але потрібно виходити з того, що усі національні спільноти — рівні у своїх правах. Не повинно відбуватися превалювання інтересів однієї громади над іншими. Я бачу це в такому форматі: з одного — боку цінність української нації як політичної, з іншого — врахування інтересів нацменшин.

«НА СУСПІЛЬНОМУ МОВНИКУ ТРЕБА ВИРОБЛЯТИ ЯКІСНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ КОНТЕНТ»

Вікторія СЮМАР, заступник секретаря РНБО, медіа-експерт:

— Створити ідеальний суспільний мовник — надзавдання для країни. Ми максимально стимулювали цей процес на законодавчому рівні й далі будемо тримати на контролі ситуацію з його реалізації. Це повинна бути кнопка № 1, з якої люди дізнаватимуться новини і мають розуміти, що насправді відбувається в країні. Інакше кажучи, необхідно перетворити УТ-1 на канал дійсно високопрофесіонального рівня, що забезпечить потребу суспільства в інформаційних потребах.

Ідеальний день суспільного ТБ повинен починатися, на мою думку, з анонсування та прогнозування майбутніх подій. Прогнозованих героїв дня запитують наперед — чого очікувати від запланованих заходів, які вибудовують орієнтири. Так починаються дні на суспільних мовниках розвинутих західних країн. Далі — якісне інформування на рівні об’єктивних новин про те, що відбувається. І на завершення — глибокі дискусії на тему, чому це відбулося. Я хочу в результаті перегляду ідеального дня суспільного мовлення отримати повноцінну картинку в контексті того, які наслідки цей день матиме для кожного українця.

Загалом на суспільному мовнику потрібно виробляти якісний аналітичний контент щодо стратегічних пріоритетів розвитку країни. Цього не роблять комерційні канали, адже мають першочергове завдання заробляти гроші. Сьогодні інтерес до суспільно-політичної тематики як ніколи високий. Саме політичні теми і теми щодо розвитку держави цікавлять людей як ніколи. Канал повинен забезпечувати потребу суспільства в наявності професіонального інформувальника та дискусійного майданчика для авторитетних експертів. На першому місці має бути не шоу, а змістовна розмова і конструктивний результат цієї розмови.

«УВІМКНІТЬ Бі-Бі-Cі, ПОЛЬСЬКИЙ TVP1 АБО НІМЕЦЬКИЙ ZDF — НІЧОГО НОВОГО ВИГАДУВАТИ НЕ ПОТРІБНО»

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України, медіа-менеджер:

— Вважаю, що суспільне телебачення має враховувати інтереси різних людей, з різними захопленнями і поглядами. Зокрема й тих, кого не задовольняє контент, який пропонують комерційні канали. Суспільне телебачення покликане підтримувати й захищати національну культуру й національні цінності, об’єднувати представників різних національностей, які живуть в Україні, підтримувати мистецтво. Але воно повинно робити це якісно, щоб успішно конкурувати з комерційними каналами. На мою думку, функції суспільного телебачення не обмежуються суто журналістикою. Показ концерту класичної музики, документального фільму або пряма трансляція з відкриття Фотовиставки газети «День», яка також є суспільно значимою подією, — все це функції суспільного телебачення. Щоб його сітка мовлення відповідала запиту аудиторії, вочевидь, потрібно провести спеціальні соціологічні дослідження. Але точно спрогнозувати, що сподобається людям, не завжди вдається. Тому все залежить також і від смаку автора тієї чи іншої програми. Часом успіхом у глядача користуються дуже несподівані речі.

Нам не потрібно знову вигадувати велосипед — увімкніть Бі-Бі-Cі, польський TVP1 або німецький ZDF і вивчіть їхню сітку мовлення! Нічого унікального нам не треба. Просто замість російських серіалів про те, які прекрасні «мєнти» або «руская армія» треба показувати українські серіали, зокрема і про нашу історію, замість попси — концерти українських виконавців, замість вікторин за купленими форматами — вікторини про життя різних регіонів України.

Одна з головних функцій суспільного телебачення — об’єднувати довкола себе науковців, істориків, соціологів, просто талановитих людей, яких не запрошують на комерційні канали. Потрібно створювати відповідні інтелектуальні майданчики, стимулювати і підтримувати цю дискусію в суспільстві.