«Iз життя відпочивальників»
Попри досить нехарактерний для літнього періоду високий рівень політичної активності, українські телеканали приділяють чимало уваги не лише подробицям із життя народних депутатів. Добряче побільшало традиційних для літа сюжетів, які лише непрямо прив’язані до політики.
Так, наприклад, у зв’язку з різким стрибком Києва в міжнародному рейтингу з дорожнечі життя з 54-го на 21- ше місце — до рівня таких європейських столиць, як Рим і Відень, у «Фактах тижня» (ICTV) був проведений цікавий експеримент. Кореспондент телеканалу Володимир Соколов спробував з’ясувати, у скільки обійдеться один день життя в столиці. Маршрут був прокладений від залізничного вокзалу, безпосередньо на якому приїжджий вже може зняти квартиру за 150 гривень на добу, але, як зазначили в сюжеті, є ризик «залишитися без штанів». Тому, щоб уникнути таких ризиків, було вирішено відправитися в готель на таксі. Апетити таксистів, які чергують біля вокзалу, як з’ясувалося, набагато перевищують помірні — за середньої ціни по Києву 2—2,5 гривні за кілометр за столичну подорож завдовжки п’ять кілометрів кореспонденту ICTV запропонували викласти 40 гривень. Утім, після поїздки до одного з готелів у центрі та з’ясування вартості проживання в ньому, довелося ще їхати на Лівий берег, де помешкання в готелях трохи дешевше. Вельми скромний номер у тризірковому готелі (з додаткових зручностей запам’ятався невеликий радіоприймач) обійшовся в 350 гривень, що цілком порівнянно, а якщо зіставляти з деякими країнами, то перевищує європейські ціни. А от столична книгарня «приїжджого» кореспондента своїми цінами вельми порадувала — знову ж таки, порівняно з Європою. Потім на черзі були відвідини доволі дорогого магазина одягу (у зв’язку з тим, що вартість костюмчика становила кілька тисяч гривень, довелося обмежитися приміркою); стрижка в салоні краси (150 гривень), вечеря на двох у невеликому київському ресторанчику (350 гривень — як було зазначено, в Празі це обійшлося б удвічі дешевше). Одним із фінальних акордів стало відвідування кінотеатру — 70 гривень на двох, а загалом день у столиці обійшовся в суму близько 1000 гривень.
Звісно, говорити про «чистоту експерименту» в цьому випадку не доводиться. Можна зазначити, наприклад, що аж ніяк не всі гості столиці користуються для пересування по Києву таксі, особливо коли поряд є станція метро. Аж ніяк не всі стрижуться в чужому місті, в незнайомого перукаря, й вечеряють у ресторані. Зрештою, не кожен приїжджий, приїхавши в столицю сам, наприклад у службових справах, шукатиме, з ким би йому повечеряти. Проте ціни промовляють самі за себе.
Набагато цікавіше було б поспостерігати (уявімо собі таку фантастичну ситуацію) за подібним експериментом у виконанні не тележурналіста, а якогось високопоставленого чиновника, обмеженого при цьому у витратах, — скажімо, в межах суми відрядних одного з його підлеглих. Було б ще те «реаліті-шоу».
Утім, в дорожнечі столичного життя, є і зворотний, приємніший, бік — коли середньостатистичний киянин вирушає у відпустку кудись «у глибинку», йому на деякий час може здатися, що його рівень доходів трохи вищий за середньостатистичний. А ось в уподобаних відпочиваючими місцях, наприклад у тому ж Криму, це правило вже не спрацьовує. От багато українців і віддають перевагу літньому відпочинку десь у Болгарії, Туреччині або Єгипті, на курортах яких ціни цілком порівнянні з українськими, а от рівень сервісу, як зазначають відпочилі, нерідко вищий. Про цю проблему говорили, зокрема, в ток-шоу «Майдан» («5 канал»), основне запитання якого було сформульоване так: «Чи добре відпочивати в Україні?». Як дала зрозуміти одна з учасниць програми, «лобіст» сільського зеленого туризму, правильніше було б сформулювати запитання інакше: «Де в Україні добре відпочивати?». Загалом, «у глибинці», лише місця знати треба. Інша річ, що добиратися до цих місць дуже часто доводиться «на перекладних» — поки доїдеш, так натомишся, що й не до відпочинку буде...
