Казка для дорослих
На ТБ-екранах — класика жанру горор
Уночі, з 13 на 14 жовтня, о 00.40, на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм режисера Дена О’Беннона «Повернення живих мерців».
У фільмі американського сценариста й режисера Дена О’Беннона «Повернення живих мерців» ідеться про те, як на одному загумінковому медицинському складі, так воно вже сталося, зберігали контейнери із зомбі, що помилково потрапили туди багато років тому. Звісно, одного прекрасного — чи, радше, жахливого — дня герметичність контейнерів було порушено, мерці ожили й почали жваво полювати за своїм фірмовим делікатесом — людським мозком...
«Повернення живих мерців» є класикою жанру і, з дозволу сказати, дуже своєрідним діамантом у короні кінофеномену «живих мерців», про який у спеціальному сюжеті, разом із режисерською творчістю О’Беннона, ітиметься у програмі.
Наразі ж — деякі аргументи на захист упослідженого в нашій суспільній свідомості горора як жанру.
З одного боку, із радянських часів на наших теренах фільм жахів не схвалювали і не практикували, а з іншого — усім відоме дитяче й підліткове захоплення так званими страшними історіями. У будь-якому разі, у вільному світі, до якого віднедавна, у певному розумінні, належить і Україна, задоволення від перегляду горорів — це масовий феномен, у основі якого лежать прадавні страхи людства і який, у свою чергу, сягає своїм корінням духовного світу минулого.
У широкому — власне, естетичному — розумінні фільм жахів означає все, що на кіноекрані має цілеспрямовано викликати страх, сіяти паніку, жах, огиду. Таким чином, горори дарують нам історії із фантастичними й надчуттєвими розповідями про мерців, таких, як вампіри й зомбі, про вовкулаків та кішко-людей, про привидів і демонів; з іншого ж боку, це можуть бути також історії, що беруть за основу нашу дійсність і відповідні сюжети-жахи.
Та, у будь-якому разі, у горорі, зрештою, завжди ідеться про одвічну боротьбу Добра зі Злом, а сам він є найвідвертішим запереченням цілого світу — «приховане скидає шати таємниці, природне перетворюється на незвичайне, людське стає ненормальним, а ідилія переростає у безладдя». Словом, страшна, дуже страшна казка, яка, зокрема, чекає й у фільмі «Повернення живих мерців». Хоча це картина особлива — у ній поєднано класичні елементи правдиво страшного горора із питомими комедійно-пародійними рисами.
Для Дена О’Беннона вона стала повнометражним дебютом. Насправді ж О’Беннон — знаменитий сценарист відомих фільмів: «Чужий» Ридлі Скотта і «Згадати все» Пауля Вергофена. Він також працював над характерами персонажів до низки не менш відомих фільмів, зокрема до «Чужих» Джеймса Кемерона, автора незабутніх «Титаніка» й «Аватара».
Взагалі, «Повернення живих мерців» — це кіно, яке колись ламало стереотипи жанру, спрямовуючи наступників на нові шляхи. І це кіно, яке підтверджує, що зомбі — це не тільки страшно, а й смішно. Якщо ви не є прихильником зомбі-горорів, сьогодні є нагода якщо не навернення, то знайомства.