Хто навчить нас вибирати?
Багато хто, напевно, пам’ятає парламентські вибори 1998 року. Тоді з купи політичних листівок, які роздавалися на кожному розі, і телевізійних рекламних роликів виборці формували свої політичні смаки. Сьогодні це політичне «олів’є» ще не подали до столу, але вже скоро стартує забіг з чотирьохвідсотковим бар’єром.
Допомогти виборцеві розібратися у всіх тонкощах виборчого процесу — річ корисна і своєчасна. Минулої суботи на телеканалі УТ-2 у програмі «Вибори-2002. Вчимося вибирати» тема розмови стосувалася ролі ЗМІ у виборчому процесі.
Цього разу гостем студії був представник Центральної виборчої комісії Олександр Нельга, якого глядач добре знає з його частих коментарів у медіа до нового «Закону про вибори». Як і завжди, коли пан Нельга з’являється з коментарями у фокусі камери, ми змогли чітко уявити собі, що дозволяє і що забороняє ЗМІ цей закон, коли, на яких каналах і скільки часу буде тривати агітація тих же партій і блоків за рахунок бюджету.
Ведучий програми журналіст Юрій Мельничук закликав телеглядачів уже сьогодні думати, за кого голосувати, а не залишати це питання на останній день.
Під час ефіру в студії працював багатоканальний телефон, за яким можна було зателефонувати та поставити запитання гостеві програми. З моменту початку дзвінків програма відійшла від теми — виборців цікавили запитання, які стосуються усіх сторін передвиборного процесу. Півгодинна програма такої тематики виявилася маломісткою для усіх запитань, що виникли у потенційного електорату. Багато із запитань були дійсно цікавими і корисними, як і відповіді на них. Виявляється, якщо з людини у законодавчому порядку знято судимість, то вона також може балотуватися в депутати. Закон також не обмежує використання прізвища-дублера у назві блоків і партій. На запитання про існування закону про порядність виборів гість програми відповів, що «закон — це не моральний кодекс. Моральними і порядними є ті, хто складав закон». Дуже актуальним виявилося запитання телеглядача, який повідомив, що на роботі його пообіцяли звільнити, якщо він проголосує не за «того» кандидата. Подібне залякування виборців широко практикувалося на минулих президентських виборах. У разі подібних загроз з боку керівництва О. Нельга порадив телеглядачеві відразу ж звертатися до суду.
Те, що програма «Вибори-2002. Вчимося вибирати» користується популярністю, я відчув на власному досвіді, зателефонувавши туди. Хоч телефон у студії і багатоканальний, мені довелося чекати близько десяти хвилин, поки телефоніст відповів. Із тих запитань, які постійно підносили ведучому, він вибирав найбільш цікаві і актуальні. Моє, очевидно, виявилося похованим під десятком інших. Півгодинної програми недостатньо, щоб задовольнити усі запитання виборців. А їх залишилося ще багато... Добре, що програма «Вибори-2002. Вчимося вибирати» виходить щосуботи. Принаймні до виборів залишилося ще, як мінімум, десять випусків.
