Хто вершитиме долі телеканалів?
Згідно з дорученням ВР, Комітет із питань свободи слова та ЗМІ на засіданні 5 лютого з дев’ятнадцяти претендентів, що висуваються від політичних фракцій і громадських організацій, обрав сім кандидатур: Аксьоненко С., Глотов С., Голишев М., Горобцов В., Княжицький М., Цендровський В., Червинчук М.
Шляхом рейтингового голосування 3 березня депутати мають вибрати із цієї сімки чотирьох, які й увійдуть до складу Нацради. Найбільш реальні шанси пройти через сито рейтингового голосування має колишній депутат, голова правління Асоціації кабельного телебачення Сергій Аксененко, як висуванець найбільш численної у ВР фракції КПУ. Непогані шанси має пан Цендровський. Президент УТС, голова Ради директорів ТО «НАРТ», один із батьків-натхненників ідеї відомого «ГУРТу», Володимир Андрійович уже якось був членом Нацради. Саме тої, діяльність якої закінчилася спробою закрити телекомпанію «Гравіс». Проте він був і членом тимчасової слідчої комісії ВР з вивчення ситуації в телерадіопросторі України. Ті часи для ТК «НАРТ» були періодом найбільшого розквіту. Тепер же справи у «НАРТу» зовсім кепські — заборгувала РРТ близько 170 тис. грн., за що її й відключили. До Нацради відіслано листа з проханням розглянути питання про борг «НАРТу». Але зважаючи на те, що багато депутатів пройшло через авторську програму Володимира Цендровського «Діалоги», можна передбачити, що він може розраховувати на особисті уподобання певної частини залу як виразник опозиційних до діючого уряду поглядів.
Висуванець фракції «Реформи-Центр» Микола Княжицький, який очолює адміністративну раду ЗАТ «ММЦ-СТБ», також має реальні шанси набрати необхідні голоси вже в першому турі. Професійний журналіст із величезним організаційним досвідом, до того ж після невдалого реформування НТКУ, він має імідж реформатора й борця за свободу слова в Україні, і, напевно, викличе симпатії і матиме підтримку в сесійній залі. До того ж, до нього прихильний голова профільного комітету Іван Чиж — факт відомий. Хоча деякі фракції, що мають свої інтереси в інформаційному просторі, наприклад СДПУ(о), та й зелені, скоріше за все, виступатимуть проти цієї кандидатури, до того ж активно.
Щодо інших кандидатів робити прогнози досить важко. Усе залежатиме від збігу інтересів і попередньої домовленості між фракціями — активна робота в цьому напрямку вже відчувається. Скоріше за все із запропонованих комітетом осіб шляхом рейтингового голосування четвірка обрана не буде.
При такому розкладі зайняти вакантне місце в «новій» Нацраді може її нинішній голова Віктор Петренко. Поки що у профільному комітеті його кандидатуру підтримали лише чотири голоси. Але розмови про ймовірність «сплиття» його кандидатури особливо посилилися після того, як активізувалися його стосунки зі спікером парламенту О.Ткаченком. У останніх поїздках регіонами, та й у Білорусь, Олександра Олександровича неодмінно супроводжував Віктор Михайлович. Маючи таку потужну підтримку, Петренко має певні шанси залишитися на плаву.
Ще один цікавий момент. Через рік відбудеться переліцензування каналів мовлення, результат якого, безсумнівно, залежатиме від складу Нацради. Скоріше за все, призначаючи членів у Нацраду, ВР бачить у них насамперед ефективний інструмент перерозподілу загальнонаціональних каналів. Але хотілося б нагадати, що в обов’язки Нацради входить не лише ліцензування телеканалів — це лише одна з його численних функцій. Ст. 5 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення» передбачає сім структурних служб: секретаріат, регіональне представництво, юридична, ліцензійна, науково-технічна, контрольно-аналітична, радіочастотна служба. Курирувати їх мають члени Нацради, що володіють ситуацією якого-небудь із перелічених напрямків діяльності цього органу.
Про кандидатури, які повинен представити в Нацраду Президент, поки що нічого конкретного не чути.
