«Коментаторам-фанатам не вистачає кваліфікації»
Чемпіонат світу з футболу, на участь в якому країна чекала впродовж 15 років, об’єднав навіть байдужих до спорту українців. Хто має можливість — їздить до Німеччини, щоб на власні очі спостерігати за історичною для нас подією. Інші ж шанувальники футболу змушені слідкувати за матчами чи то на різних площах країни на величезних екранах, чи то по телевізору. Українське телебачення осторонь процесу, звичайно, не залишилося. Щоб «розігріти» спортивних уболівальників, телеканали ще до початку чемпіонату почали транслювати пісні українських виконавців: «Тартака» «Україно, забивай!», ТНМК «Віва, Україно!», Юркеша «Мундіаль» тощо. Згодом майже на всіх основних телеканалах стартували власні проекти, присвячені футболу. Наприклад, офіційний канал трансляції чемпіонату — телеканал «Інтер» — намагається максимально урізноманітнити футбольні проекти (варто згадати, скажімо, «Футбол. Друга половина»). На ІСTV одразу після закінчення останнього матчу дня стартує футбольне ток-шоу «Третій тайм», «Студія 1+1» презентує власний проект «Футболштрасе». До того ж любителі футболу мають змогу спостерігати за результатами гри зі щоденників чемпіонату, новин та інших спецпроектів. Та, як говорять, кількість не завжди означає якість. Тож, беручи до уваги таке різнобарв’я спортивного життя на телеекранах, «День» звернувся до глядачів із проханням ОЦІНИТИ ВИСВІТЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМ ТБ ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ З ФУТБОЛУ.
Артем БІДЕНКО, політолог, керівник Асоціації зовнішньої реклами України:
— Один мій хороший знайомий не дивиться футбол як спорт. Але, особливо зараз, він дуже любить просто сидіти й дивитися гру. Аргументація проста: «Захоплює сам процес. Якщо раніше ми бачили, як чоловіки ганяють м’яч по полю, то сьогодні ми бачимо кожен момент, отримуємо найкращі ракурси, коментарі в режимі живого часу. Це — фантастично!» Мабуть, можна приєднатися до такого коментаря. Технічно українські ЗМІ подають футбол на високому рівні, в основному коментатори теж виконують свою роботу професійно. Більше того, проект «Україна на чемпіонаті світу» став певною мірою піарівським: канали запустили промо- ролики, авторські проекти, тобто почали давати не тільки картинку, але й інформацію. Вважаю, що це позитивне зрушення у вітчизняному телебаченні.
Марія БУРМАКА, співачка:
— Я не дуже стежу за всіма футбольними програмами, присвяченими чемпіонату світу з футболу. Декілька разів дивилася програму Савіка Шустера «Третій тайм». Я розумію, що це серйозна фахова програма, але, в принципі, в тонкощах футболу я не розбираюся. Тому для того, щоб я зрозуміла всі тонкощі гри, мені треба дуже довго пояснювати. Я дивилася матчі нашої збірної зі збірними Іспанії та Саудівської Аравії, деякі матчі інших збірних. І мене цікавить, у першу чергу, сама гра. Коментатори... Відчутно, що вони теж переживають, як і всі вболівальники. Як на мене, була трішки завелика істерія до початку чемпіонаті світу. Я розумію, що участь української збірної на чемпіонатi світу — це подія для України. Але є таке дуже гарне прислів’я: не кажи гоп, поки не перескочиш. Можливо, це моя особиста психологія. Але мені здавалося, що з самого початку потрібно було просто, як кажуть, тримати кулаки, бо багато з тих, хто коментував, говорили, що ми обов’язково переможемо. Тому таким болючим був результат першого матчу. Хоча, можливо, без результату першого матчу не відчувалася б така радість від результату другого матчу, в якому брала участь наша збірна. Чим сильнішим було розчарування, тим сильнішою була й радість. А раділи всі. Коли після матчу мені довелося їхати в авто, то на підтримку нашої збірної сигналила кожна друга машина.
Ігор ПІДЧІБІЙ, національний проект «Книга рекордів України»:
— Найголовніше, що глядачі України вперше побачать у прямому ефірі всі 64 матчі з Німеччини, де з 9 червня по 16 липня відбувається 18-й чемпіонат світу з футболу. Наприкінці кожного матчевого дня на всіх телеканалах можна подивитися програми, присвячені Чемпіонату світу 2006. Мені подобається програма Савіка Шустера «Третій тайм». Окрема подяка «Інтеру» й «ICTV». Про роботу коментаторів нічого поганого сказати не можу. Про гру збірної України говорять зараз усі. Я вважаю, розслаблятися хлопцям не треба, й остання гра з виграшем 4:0 — це зовсім не подвиг, якщо брати до уваги клас і рівень команди Саудівської Аравії. Команда-відкриття чемпіонату — Еквадор.
Валерій ЗЛИВКОВ, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Національного технічного університету «КПІ»:
— Враження від коментарів чемпіонату світу нашими українськими коментаторами поки що неоднозначні. З одного боку, ми всі вболіваємо за українську збірну, з іншого — дуже дивуємося тому, що кажуть наші коментатори. Для цього є кілька причин. Перша полягає в тому, що більшість коментаторів штатно приписані до якогось каналу і, відповідно, — до якогось клубу. Вони звикли бути не стільки об’єктивними, скільки патріотами свого клубу. Але фанатам бракує кваліфікації. Відповідно, будь-які дії суперника або дії не такі, як їм подобаються, вибивають їх із колії. Друга дуже велика проблема — більшість наших коментаторів, які коментують чемпіонат світу, усвідомлено або неусвідомлено наслідують російські канали, зокрема НТВ футбол,де Володимир Маслаченко ввів трохи іронічно-знущальну манеру коментування матчу, яку блискуче продовжує Василь Уткін. Але річ у тім, що ті люди, на відм іну від наших коментаторів, відзначаються чудовим розумінням футболу. Хоча російські телеглядачі скаржаться, що й вони іноді «пересолюють» у своїх трохи іронічних коментарях. І коли ми бачимо матчі, наприклад, Україна — Іспанія, з шановним коментатором Вакарчуком, усі його емоції — це, звісно, цікаво. Але якби було трошки більше професіоналізму, було б ще цікавіше. От уявіть: якби його колега, спортивний коментатор, зміг би у якійсь шоу-програмі Вакарчука виступити з десятком пісень — результат був би таким же, як і у Вакарчука в коментаторській кабінці. І третя, напевно, найголовніша проблема — відсутність школи підготовки кваліфікованих спортивних коментаторів. Можливо, в Інституті журналістики слід би відкрити таку спеціалізацію для людей, які мають спортивну підготовку. Тобто людей-професіоналів. Різниця буде колосальна. Дуже простий приклад: пригадайте репортаж із попереднього Чемпіонату Європи в парі з футболістом Олегом Саленком. Нормальна, спокійна мова професіонала, який точно і чітко помічав усі деталі, яких не міг підмітити коментатор, котрий працює за принципом «м’яч у Мусатенка», «передає Копиленко, потім Курганенко» тощо. Потрібна кваліфікована школа. Тільки в цьому випадку наші патріотичні переживання за збірну отримають достойне підтвердження. Адже якщо ви слухаєте коментарі зарубіжних тележурналістів, телекоментаторів, зверніть увагу, що для них футбольний репортаж — дуже великий і важливий захід, у якому беруть участь четверо або п’ятеро осіб: хтось розказує про заміни, хтось про те, що діється на лавах запасних, хтось веде хронометраж... Тобто європейці підходять до цього фундаментально. Я вже не кажу про бразильських телекоментаторів, для яких футбольний репортаж — більш значуща справа, ніж репортаж із парламенту. Оцього нашим журналістам бракує. Але хотілося б побажати нашим хлопцям успіху.
