Крим, Туреччина

Наступної доби після скасування заборони на продаж турів до Туреччини ця країна стала найпопулярнішою за запитами користувачів на сервісі «Яндекс Подорожі». За добу кількість запитів зросла в чотири рази. Водночас запити на поїздки до Криму та Сочі впали втричі. Кількість запитів щодо Туреччини сьогодні втричі більша, ніж щодо Криму і Сочі разом узятих.

Така непатріотична поведінка росіян дуже засмутила професійних патріотів, а декого й обурила. Путін, звісно, дозволив, але не можна ж так одразу! Непристойно. Та й перед кримчанами незручно: вони до нас з усією душею, а ми, як ці...  Словом, надійшла команда дати росіянам установку схаменутися, отямитися, пригадати про свою національну гордість великоросів, не забувати, що ми ж росіяни — яка радість! Ну, й повернутися до Криму, в Сочі, та хоч до Сиктивкара, зрештою!

На замовлення провести кампанію «не нужен нам берег турецкий» миттєво відгукнулась «Комсомольская правда», яка провела у себе опитування і тут же з’ясувала, що 67% любителів «КП» і дарма не поїдуть до недружньої нам Туреччини, 23% бояться терактів і лише 10% відщепенців готові проміняти Батьківщину на турецький «ол інклюзів».

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Від імені патріотичної більшості на сторінках «КП» виступили громадяни, які вельми гармоніюють із цією більшістю. Телеведучий Геннадій Малахов, відповідаючи на запитання, чи «патріотично наразі відпочивати в Туреччині?», заявив навіть із деякою фрондою щодо Путіна: «Я вважаю, непатріотично, треба було ще рік-другий їх потримати без наших туристів». І порадив: «У Росії багато місць для відпочинку, треба відпочивати у своїй країні».

До порад Геннадія Малахова є сенс дослухатися завжди, і не лише росіянам. Він багато років вів на ТБ передачі про здоровий спосіб життя і завжди давав правильні поради. Наприклад, якщо захворів, то не треба звертатися до лікаря, а треба випити сечі — і все як рукою зніме. Або ще гас дуже допомагає практично від усіх хвороб. Хворим на діабет патріотичний телеведучий Геннадій Малахов рекомендував лікуватися присіданнями. Скільки народу цей патріот відправив на той світ своїми телевізійними порадами, поки що точно невідомо. Сподіватимемося, що точні дані назвуть прокуратура і суд, коли ці корисні установи з’являться, нарешті, в Росії.

Інший видний патріот, депутат Желєзняк, пояснив, чому не можна їздити до Туреччини, питаннями безпеки: «Я впевнений, що сім’ям із дітьми від таких поїздок краще утриматися. Тому що питання безпеки в Туреччині і Єгипті, як і раніше, до кінця не вирішене». Тут треба зазначити, що в країні, в якій депутат Желєзняк із колегами ось уже 16 років встановлюють свої порядки, з безпекою теж якось не дуже. Ось просто зараз, 7.07.2016-го, на півдні Дагестану вкотре введено режим контртерористичної операції, ведеться пошук учасників незаконних збройних формувань. Звідти до Чорноморського узбережжя не так уже й далеко, і жодних віз не потрібно...

Письменник-патріот Захар Прилєпін розмістив із цієї нагоди в «КП» статтю під назвою «Сервіс перемагає все». У цій статті письменник-патріот Захар Прилєпін виступив як хвора совість російського народу. Йому було дуже соромно за російських людей, і він сказав їм про це просто в обличчя. «Щойно про щось поговорили по телефону Путін з Ердоганом — дорогі росіяни одразу масово почали дізнаватись, як би їм вилетіти до Туреччини», — засмучується письменник-патріот Захар Прилєпін. І починає шмагати з розмаху, намагаючись дістатися до больових точок і збудити заснулі патріотичні відчуття: «Поки сім’я загиблого російського офіцера — золоті, дивовижні люди — відмовляється від дарів Ердогана (їм цілий будинок пропонував), наші туристи такими смішними категоріями, як честь і гідність, заклопотані набагато менше».

Але письменник-патріот Захар Прилєпін не втрачає надії. «Мені здається, що якийсь внутрішній устрій у російської людини повинен залишитись», — дає шанс на виправлення своїй пастві, що заблукала, письменник-патріот.

Але для виправлення вади, як нещодавно нагадала РПЦ, потрібні різки. І Прилєпін шмагає: «Якщо у жінки гине чоловік, вона не виходить заміж через місяць. Якщо у чоловіка гине брат — він не йде наступного вечора танцювати на танцпол. Якщо у людей гине дитина, вони не вирушають у розважальний круїз наступного дня. У загиблих російських героїв ще трава на могилах не виросла».

Письменник-патріот Захар Прилєпін закликає росіян пригадати, нарешті, про свою «русскость» і проявити солідарність із героями. І стає неймовірно схожий на іншого письменника, якого змалював Достоєвський у «Селі Степанчиковому», в образі високого мораліста Хоми Хомича Опискіна, який так само, як і його колега по перу Захар Прилєпін, скорботним поглядом весь час озирав навколо себе одноплемінників, засмучувався з приводу їхньої жахливої порочності і шмагав моральні виразки їхніх гріховних душ.

Що ж до солідарності з героями і необхідності утримуватися від радощів життя, допоки на їхніх могилах не виросте трава, то це питання треба б розібрати за пунктами. Те, що ось уже який росіянин гине в Сирії, а ще більше наших із Прилєпіним співвітчизників гине на Донбасі, це, поза сумнівом, факт прикрий. Живі душі стали неживими, і це погано і шкода. Але щоб проявляти солідарність, треба погодитися з тією місією, яку загиблі виконували в Сирії та Україні. Тут є безперечна різниця, оскільки в Сирії наші військові зрідка роблять добру справу, знищуючи терористів, а в Україні творять лише зло, вбиваючи захисників Батьківщини і допомагаючи терористам ЛДНР. Але той льотчик, якого вбили турки, бомбив ті райони, де жодного ІДІЛ зроду не було, а були «такі собі туркомани», про існування яких верховний головнокомандувач, який послав загиблого сіяти смерть у чужій країні, дізнався лише, коли турки збили наш літак. Тому співчуття до сімей загиблого льотчика я маю, а от солідарність із ним — ні. Не виходить у мене ідентифікувати себе з убивцями й агресорами, якими здебільшого є наші військові в Сирії і якими вони завжди є в Україні.

Ідея, що в ім’я солідарності з імперською політикою влади росіяни повинні добровільно погіршувати своє життя, настільки дивна, що вона не зустрічає відгуку, навіть незважаючи на всі зусилля пропаганди. Популярний блогер Ілля Варламов спробував провести експеримент на собі і з’їздив до Криму. Ось що він пише у своєму блозі. Ціна квитка: Москва-Сімферополь — 16 тисяч рублів. Торік було 7 тисяч. Зростання в 2,3 разу. Пані на рецепшені скаржиться: «Готель напівпорожній, народ не їде. А тут ще Туреччину відкрили, всі починають скасовувати бронювання».

Продавці авіаквитків ще в середині травня почали скаржитися, що попит на квитки до Сімферополя впав одразу на 25%. На що влада Криму дуже образилась і заявила, що ці продавці просто не вміють продавати квитки. Блогер Варламов публікує численні фото порожніх пляжів, кафе і набережних Криму і завершує свій огляд запрошенням: «Якщо любите самотність, вам сподобається в Криму!»

Але справжній російський патріот не повинен обмежувати свою солідарність із начальством лише відмовою від якісного відпочинку. Він ще зобов’язаний менше і гірше їсти. За даними «Росстату» за 2015 рік, обіг роздрібної торгівлі харчовими продуктами скоротився на 9%, причому зменшення обігу сталося, перш за все, за рахунок зниження частки якісних продуктів.

Відповідно до вимог РПЦ, а також письменників-моралістів Захара Прилєпіна і Хоми Опискіна (Достоєвський його вигадав і помер, а Опискін усе живе і моралізує), внутрішній устрій російської людини має бути таким, що їй абсолютно не важливі матеріальні сторони життя — їй духовність подавай. І це дуже зручна конструкція для будь-якого диктатора — хоч Сталіна, хоч Путіна.