«Критика нової влади просто необхідна»
«КРИТИКА НОВОЇ ВЛАДИ ПРОСТО НЕОБХІДНА»
Олексій АНАНОВ, ведучий і редактор «112 Україна»:
— Сьогодні журналісту дуже непросто зорієнтуватися в ситуації — надто багато вхідних даних. Вважаю, що при відборі інформації ми маємо враховувати передусім два критерії: по-перше, її стратегічну користь для суспільства і майбутнього країни; по-друге, її вплив на психічне здоров’я аудиторії, адже нагнітання відбувається уже протягом кількох місяців. Слід розуміти, що зазвичай ЗМІ — комерційне підприємство, яке змушене боротися за увагу глядача. Медіа завжди потребують сенсаційності, красивих «картинок», яскравих тем. Але в гонитві за ними журналісти інколи схильні вдаватися до маніпуляцій, забуваючи про їхній вплив на психічний стан глядачів. Такі ситуації траплялися і за мирних часів (згадаймо, наприклад, значною мірою надумані епідемії грипу тощо). Сьогодні ж дається взнаки напруженість політичної ситуації — у країні є люди різних поглядів, а їхня схильність до радикальних реакцій значно вища, ніж зазвичай. Проблема не лише в журналістах, але й у самій аудиторії, яка часто взагалі не готова сприймати іншу точку зору. Водночас слід визнати, що такі настрої серед глядачів упродовж багатьох років своєї роботи виховали значною мірою саме медіа. Якщо, наприклад, дивитися лише російські канали, як це робить багато людей у Криму, з часом починаєш мимоволі вірити тому, про що вони розповідають. Хоча абсолютизувати цей принцип також не варто — адже у кожної людини має бути і певне критичне ставлення до тієї інформації, яку вона чує. На жаль, в Україні чимало ЗМІ, які готові пропонувати аудиторії лише ті думки, які б вона хотіла чути. Вважаю це серйозним відхиленням від журналістських стандартів. Із вуст протестувальників доводилося навіть чути звинувачення в бік закордонних медіа за те, що вони взагалі насмілилися надавати слово зокрема і представниками офіційних органів державної влади, відповідальної за знущання над людьми. Цю позицію можна зрозуміти, але слід пам’ятати також і про те, що обов’язок журналістів — показувати максимально об’єктивну картину, в якій наявні всі точки зору. Давати оцінку й робити висновки має сам глядач, а не журналісти.
Є певна доля правди у ствердженні про те, що журналісти завжди повинні перебувати в опозиції до влади і критикувати її. Дехто сьогодні каже про те, що на нову владу поки не можна «нападати», адже її ще навіть до кінця не було сформовано, а ситуація в країні залишається нестабільною. Але, на мою думку, критика влади просто необхідна для подальшого аналізу. У цьому — суть журналістської роботи. Сьогодні стало зрозумілим, що наміри політичних сил і рухів, які утворили нову владу, — зовсім різні. Певної спільної мети ми вже досягли — режим повалено, але тепер на горизонті виникає ще один традиційний для українського суспільства виклик — потреба домовлятися. Нині не той момент, коли можна відсторонитися і приймати легковажні рішення.
«НАЙВАЖЛИВІШЕ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ СЬОГОДНІ — НЕ ВТРАТИТИ БАЛАНС»
Лариса ГУБІНА, ведуча «5-го каналу»:
— Всі ми люди, й інколи емоції беруть верх навіть у професійній діяльності. А розпорошування уваги на другорядні теми, зокрема смакування «інтер’єрними» вподобаннями наших колишніх можновладців, до якого сьогодні часто вдаються журналісти, це якраз прояв надто емоційного ставлення до професії. Я навіть себе впіймала на думці, що цікаво було б подивитися на Межигір’я, на те, що ж там ховав Янукович. Найбільше вразив золотий батон — навіть запостила його на своїй сторінці у «Фейсбуці». Взагалі звичайно хотілося б, щоб люди більше уваги звертала на сутнісні речі, а не на другорядні. Як на мене, найважливіше для журналістів сьогодні — не втратити баланс, який дає можливість залишатися рівновіддаленими і зберігати об’єктивність. Не потрібно забувати про те, що в Україні є багато людей з різними точками зору, і кожний має право отримувати наявну інформацію у повному обсязі. Сьогодні це непросто, адже часто емоції беруть верх. Журналістам потрібно трохи отямитися і спробувати спрогнозувати, як події розвиватимуться далі. Слід певною мірою абстрагуватися від минулого й подумати, якою країна буде далі — яким буде уряд, чи матиме він можливість нормально працювати. Вважаю, що одночасно з президентськими, або після них слід провести й парламентські вибори. Усім цим питанням журналісти мають приділяти більше уваги. Чесно кажучи, у мене складається враження, що сьогодні відбуваються якісь «підкилимні» перемовини. Не вірю, що маючи в підпорядкуванні СБУ та МВС, нова влада не може на території країни знайти колишнього президента. Не вірю, що немає можливості поспілкуватися з Клюєвим, який бачив Януковича останнім. Добкін і Кернес, які напередодні збирали з’їзд в Харкові, сьогодні знову повернулися в країну й вільно включаються в ефіри на українських телеканалах, розповідаючи такі речі, яких навіть слухати не хочеться. Відчуваю, що десь тут є «темна сторона місяця», і мета розслідувальної журналістики з’ясувати це.
«ТРЕБА ДАВАТИ СЛОВО ГРОМАДСЬКИМ АКТИВІСТАМ, А НЕ ПОЛІТИКАМ»
Мирослава БАРЧУК, ведуча каналу «ТВі»:
— Роль журналістів у нинішній ситуації важко переоцінити. Більшість медійників дуже достойно впоралися зі своїми обов’язками впродовж останніх місяців. Однак ті, хто працював за «темниками» і корився цензурі сьогодні, як на мене, не мають права знову бути прийнятими у професійне середовище — добродушність переможців тут зайва. Вважаю, що тим, хто увесь цей час отруював свідомість людей, сьогодні не можна подавати руки. Звичайно, нині є дуже багато проблем. На перший погляд може здатися, що сюжети, які переважають в ефірі українських каналів, на зразок розповідей про маєток президента у Межигір’ї або святкування Євгенією Тимошенко дня народження у день бійні, — це щось другорядне, але насправді вони також потрібні — для багатьох людей це важливі метафори, які допомагають відкрити очі і краще зрозуміти ситуацію. Це — певні символи, які також має бути зафіксовано і донесено до аудиторії. Очевидно, що тих політичних ток-шоу, які сьогодні є на українському телебаченні, не достатньою. Нині підбивати якісь підсумки роботи журналістів зарано, але найбільш «пекучі» теми, зокрема перші кроки нової влади, необхідність люстрації, «отаманщина», сеператизм тощо, сьогодні у необхідному обсязі висвітлюють на українському ТБ, і це добре.
Ілюзій щодо нової влади я не маю — ми бачили цих людей раніше, і вони несуть відповідальність за те, що сталося з країною впродовж останніх 20 років. Сьогодні у них має бути єдине завдання — створити такі умови, за яких до влади можуть прийти нові обличчя. На мою думку, тестом і своєрідним маркером для них стане рішення щодо дострокових парламентських виборів. Люстрація, уникнення розколу, економічний розвиток — все це має велике значення, але дуже важливим є також і те, чи отримають громадські активісти доступ до влади. Поки що передумов для цього немає (не завжди вони мають доступ навіть до сцени Майдану), і це тривожний, хоча й очікуваний сигнал. Як журналіст я намагаюся, наскільки це можливо, давати слово саме громадським активістам, а не політикам. Адже це — один з механізмів контролю за владою. Яким ще чином Майдан може контролювати політиків, я не знаю. Ті схеми, які сьогодні пропонують, у мене не викликають довіри. Ініціатива робити майданівців заступниками міністрів, або створювати громадські ради при кожному міністерстві — це блеф і цілком нереальні речі. Має бути вироблено механізми, які дозволять уникнути тих тенденцій, що мають місце вже сьогодні — з’являється інформація про певні «тіньові» домовленості нової влади з людьми, на яких вже немає де ставити тавра, повідомлення про торгівлю посадами і можливе створення широкої коаліції... Своє завдання як журналіст я вбачаю у тому, щоб контролювати і робити ці процеси публічними.
