МАЙЖЕ святковий тиждень
ВІТРИ ЗМІН
Першими запах нової української сенсації відчули НТВ-шники. Коментар укутаного московським туманом В. Кондратьєва і кiлька репортажів навздогін за темою — небачений на цьому каналі обсяг інформації про зміну прем’єра і види на прийом у Празі. Скептичні інтонації не псували очікування добрих новин. І надвечір інформаційний простір вибухнув ще однією очікуваною звісткою — поїздка на саміт НАТО відбудеться.
Цю канву позначив ТСН-Епіцентр . Через велику кiлькiсть подій він обійшовся практично без сюжетів, лише з насиченим цитатами й посиланнями коментарем В’ячеслава Піховшека. Та й як не процитувати американського посла, інтонації якого на початку й наприкінці тижня дуже відрізняються.
Висвітлення ЗМІ теми НАТО дозволило звернути увагу на зміцнілу громадську думку. Принаймні ведучi теленовини повідомили, що на прийняття доленосної ухвали вплинув результат опитування СОЦІС. Кісточки політичних рахівниць враховували і 25% старого комуністичного електорату, який собі дорожче агітувати, і 28% «прозахідників», які підтримуватимуть лінію на співпрацю з Північноатлантичним альянсом за будь- яких обставин. Після цього звучало речення про необхідність адресної кампанії у ЗМІ на підтримку НАТО. До «нудної Данії» (як назвав Україну в перспективі відомий правозахисник Семен Глузман на «круглому столі» «Дня») нам ще далеко, але дещо почало мінятися і в нашому королівстві.
ЗІ СВЯТОМ, ДОРОГІ ТОВАРИШІ!
В одну професійну групу для зручності відзначення професійного свята об’єднали працівників телебачення, радіо та зв’язку. Прив’язали творчих працівників до їхнiх засобів виробництва. Адже є ще й просто спільний з газетярами День журналіста. Але ми не ображаємося й дисципліновано вітаємо колег з минулим святом. Чи вийшло вшанування? Та навіть вітальники намагалися стусонути журналіста в хворе місце. Це мені нагадало нещодавню вечірку з призами, яка затівалася підприємцями саме для зміцнення дружби з журналістською братією, де ні-ні, та й звучали речення про другу найдавнішу професію. Принаймні нестандартні жарти звучали в «Городке» («Інтер») . Стоянов і Олійников удавали з себе репортерів, які охоче займаються вихвалянням власної сміливості.
У офіційних вітаннях керівники країни закликали журналістів до об’єктивності, просили не залучати до обговорення проблем України інші країни і под. Я не виправдовую своїх колег. Зрозуміло, винуватці торжества не ідеальні. Але ніхто ж не умовляє, наприклад, працівників торгівлі в їхнє професійне свято не обважувати.
Проте набагато крутіше чинить із журналістами Путін. У разі чого обіцяє «обрізати так, щоб більше не виросло». Наш Президент пікірується з журналістами в набагато м’якiше. А судячи з висловлювань В. Литвина, боротьба з цензурою стала однією спільною справою.
Свій напрямок боротьби за журналістську незалежність винайшов ICTV . «Більше реклами — більше незалежності!», — переконує колишній член Нацради з питань телебачення і радіомовлення М. Баграєв у сюжеті В. Сороки, показаному у «Фактах» святкової для телевізійників суботи. А може, краще було б сформулювати так: «У боротьбі за незалежність не пожаліємо і телеглядача!»
Можна передбачити, що конкурс на кращого футбольного ведучого на СТБ також продовжив святкові заходи. Очевидно, канал намагався перетворити лимон на лимонад — iз кадрового добору зробити шоу. На лавочках сиділи сором’язливо-самовпевнені молоді люди, що насилу відповідають на нескладні запитання, наприклад, про «Ювентус» — старій сеньйорі. Погано давалася розкутість ведучій, яку ми знаємо за «Вікнами. Кримінал». Двоє щасливців вийшли до фіналу, і ця «самодіяльність» припинилася на півслові рекламою. Що передача закінчилася, вдалося зрозуміти, коли після реклами пішла інша програма. Очевидно, на СТБ кадровий голод і випускових режисерів.
Майже збігся з професійним святом день народження інформаційно-аналітичної служби телеканала «Інтер». «Подробицям» п’ять років. У них свої корпункти в Москві, Вашингтоні та найвищий рейтинг серед новин. У зв’язку з привітанням від критики доведеться відмовитися, тим більше, що позитиву вистачає. Ця команда вважає за краще грати майже без «зірок», проте стабільно і з широкою панорамою охоплення. «Інтеру» вистачає одного «порушника спокою» — Андрія Цаплієнка. На його «совісті» — «Український герой», який піднявся на Аконкагуа, «N-кілометр» і останній проект — багатосерійна сага про війну і тероризм «На лінії вогню». Міцно тиснемо соціал-демократичну руку колег і чекаємо на нові проекти (наприклад, враховуючи рівень зарубіжних репортажів «Подробиць», міжнародну панораму).
СТРІЛЯЛИ...
Не меншою подією для нашої в більшості своїй аполітичної публіки, без сумніву, став російський (а який же ще) серіал «Бригада» («1+1») . Інформацію про нього читачі «Дня» виявили на нашій 17 й шпальті. Анонси та відгукипреси викликали неоднозначний інтерес — «відмінно виготовлена», «блискучо зіграна» (про гру Сергія Безрукова), «слов’янський «Хрещений батько»... Можливо, це дійсно непогано викладена історія покоління на прикладі бойових хлопців. Але, хоч як я намагалася, нічого, окрім поетизації бандитизму, я не помітила.
Альтернативу запропонував «Інтер». Режисер фільму «Льодовий перiод» А. Буравський стверджував, що знімав «людську історію», і це йому вдалося. Цікаво, що прем’єра фільму відбулася на московському Курському вокзалі й зустріла розуміння мас. Це народне кіно, з дещо «лубковим» головним героєм — хорошим слідчим (його грає А. Абдулов). Проте сценарій не провисає, пісні «ДДТ» виявилися на своєму місці, монтаж божественний. І є гуманістичний підтекст — чесна людина може протистояти бандитській нечисті. Актор, який зіграв головного бандюгу, признається, що намагався зіграти якомога страшніше, щоб діточкам не кортіло б іти кримінальною дорогою.
Звичайно, фільми зі стрільбою незмінно популярні. Але майстрам культури не завадило б продумати результати своїх дій хоча б на крок уперед. У світі й так вічний дефіцит доброти, справедливості та професіоналізму.
