Медіа здорової людини

Майбутнє медіа — і традиційних і «нових» — залежить наразі від того, яким буде прийдешній світ. Багато хто називає його «світом після пандемії» чи «посткороновірусним». Але в даному випадку доповнення «пост-» чи «після» є можна вважати зайвими: нова епоха в житті людства як раз і буде відрізнятися від попередньої усвідомленням того, що вірус — цей чи інший, чи якась інша інфекційна хвороба — є невід’ємною частиною життя людини.

2020 рік показав можливість пандемій смертельних хвороб, від яких немає ані ліків, ані вакцин. Людям треба це прийняти і вирішити, як далі жити в такому небезпечному світі.

Якими будуть в нових реаліях засоби масової інформації і як система ЗМІ буде функціонувати в цілому?

Призвичаяння традиційних медіа до нових реалій вже дає про себе знати значними ускладненнями в їхньої діяльності. Справжнім викликом для традиційних медіа стало збереження платних підписників та рекламодавців під час карантину.

За даними Національної спілки журналістів України, 82% українських редакцій зіткнулися з економічними труднощами, в першу чергу, зниженням доходів від реклами. Медіа змушені згортати реалізацію нових проектів, скорочувати обсяги виробництва або припиняти діяльність на час карантину. Почалися звільнення співробітників ЗМІ, зменшення заробітних плат, поширеною є практика масових неоплачуваних відпусток.

НСЖУ у співпраці із майже 100 редакціями напрацьовала Програму антикризової підтримки онлайн та друкованих ЗМІ, яка передбачає низку податкових, економічних та організаційних заходів. Але проблема в тому, що проблема не тільки в тимчасовому карантині — деякі зміни мають всі шанси стати або довготривалими або взагалі невідворотними.

Перший сумний прогноз: попереду в нас роки економічного спаду і, відповідно, скорочення ринку реклами. Зможуть вижити видання, які зможуть вчасно адаптуватися, провести оптимізацію — тобто, «затягнути пояси» та одночасно згенерувати креативні ідеї для залучення аудиторії та рекламодавців. І це треба робити вже зараз, не чекаючи «закінчення карантину», чи, тим більш, «припинення пандемії».

Другий прогноз теж не дуже веселий: друкована преса — у вигляді паперових газет та журналів — в «пандемічну» та «постмпандемічну» еру є і буде менш привабливою для читачів. Відповідь на питання «чому» є очевидною: це бажання людей обмежити фізичні контакти із будь-якими предметами, і періодичні видання не є виключенням. Звісно, про повну відмову від «прінта» не йдеться, але логічно передбачити, що преса в найближчому майбутньому все більше буде фокусуватися на розвитку електронних версій — сайтів чи PDF-формату.

Викликом для традиційних медіа, які підуть в онлайн, буде залучення платних підписників та рекламодавців для електронних версій, перехід на новий формат матеріалів.

Писати для онлайн-видань треба по-іншому, ніж для традиційних медіа. Чи можна буде уникнути змін в змісті разом із формою — велике питання, відповідь на яке буде давати кожне ЗМІ окремо.

Наступний прогноз пов’язаний вже зі змістом матеріалів «медіа майбутнього». З одного боку, медіа експерти кажуть про те, що і зараз, під час пандемії, і «посткоронавірусна епоха» вимагають і будуть вимагати якісної журналістики. Це є життєво необхідним для виживання і окремих людей, і цілих націй держав — брехня про реальний стан поширення небезпечної хвороби, фейки про неіснуючі методи профілактики та лікування здатні вбивати в прямому сенсі цього слова. Але з іншого боку існує запит людей не на якісні та серйозні журналістські матеріали, які будуть надавати їм правдиву, повну та неупереджену інформацію, а на позитив за будь-яку ціну.

Як написала в своєму Фейсбуку одна з провідних спеціалістів країни в комунікаційної сфері, «коронавірус вимагає від комунікацій втішання і надії на майбутнє». «Людям необхідно знати, що все буде добре», — зазначила експерт.

Отже, прогноз №3: редакції можуть зробити вибір на користь втішення замість правди, на користь втечі від реальності замість правдивих, але жорстоких новин.

Частково ми бачимо цю тенденцію і зараз, але проблема в тому, що бажання «сховатися від страшного світу» може стати постійним, як і запит аудиторії на матеріали про умовних «панд» та новини «з країни рожевих поні». Такі «заспокійливі» медіа будуть корисні з точки зору психотерапевтичного ефекту на осіб, схильних до паніки та істерики, але будуть просто отрутою для людей із критичним мисленням.

Вихід лише один — мисляча аудиторія має навчитися знаходити та підтримувати «свої» ЗМІ, а держави — забезпечити такі умови функціонування медіасфери, в яких некон’юнктурні та чесні медіа зможуть хоча б виживати і продовжувати інформувати — не розважати, не втішати, а саме інформувати. Майбутнє країни без якісних та правдивих медіа виглядає занадто безрадісним, щоб дати цієї примарі майбутнього справдитися.