Медіаволонтерство в час війни

На базі полігону оперативного командування «Захід», що на Рівненщині, де триває бойове злагодження частини Збройних сил України, відбувся Національний круглий стіл «Військова преса та українська журналістика: головні завдання, перспективи розвитку, обмін успішним досвідом щодо взаємодії». У центрі уваги — презентація журналістам та редакторам ЗМІ з усієї України волонтерського медіапроекту «Реформована преса — Українській Армії». По суті, мова про те, як реформовані місцеві газети змогли не лише вийти на самоокупність, а й допомагати оперативно інформувати військових, випускати так звані бригадні газети. Так, 24-та окрема механізована Бердичівська «Залізна бригада» імені короля Данила Галицького стала першим бойовим підрозділом Української армії, де в рамках волонтерської медіаакції започатковано друкований випуск інформаційного бюлетеня «Залізна воля». Ця акція швидко знайшла підтримку волонтерів в інших бригадах, зокрема свої видання започаткували газетярі із Сумської, Чернігівської, Рівненської та інших областей.

«Чутки про швидку смерть преси занадто перебільшені. Особисто я був щиро здивований, коли дізнався, що на момент початку реалізації цієї акції прес-офіцерами «Залізної бригади» (Володимиром Фітьо та Назаром Ільницьким) було підготовлено і поширено в соціальній мережі Facebook 55 щотижневих випусків бригадного інформаційного бюлетеня «Залізна воля». Зрозуміло, що на передовій в Попасній не кожен боєць має доступ до інтернету, а на «доісторичному» принтері роздрукувати тираж нереально. Тому коли постало питання «Чи місцеві редакції готові допомогти нашим військовим?» — першими відгукнулися сумчани, — розповідає головний консультант департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України Олександр Бухтатий. — Перший зверстаний та віддрукований випуск «Залізної волі» ми відвезли на «передок» якраз напередодні Пасхи, і можу особисто засвідчити, що він розійшовся серед бійців на ура і був дуже позитивно сприйнятий своїми читачами. Буквально за кілька тижнів нам вдалося налагодити реальну і дієву взаємодію чернігівських реформованих редакцій з 14-ю бригадою (Волинська, прес-офіцер Надія Замрига, бюлетень «Волинський щит»), а рівненчан — з 128-ю Закарпатською (прес-офіцер Наталя Мещерякова, бюлетень «Пліч-о-пліч»). Сподіваюсь, що незабаром не тільки всі підрозділи ОК «Захід» матимуть свою «фронтову» пресу, а й інші бойові частини ЗСУ отримуватимуть друковані газети».

За словами Бухтатого, ідея бюлетеня, яка належить командиру «Залізної бригади», полковнику Анатолію Шевченку, є об’єктивно корисною та потрібною як для української армії в цілому, так і для окремих підрозділів та офіцерів і солдатів зокрема. І взагалі — на передовій вкрай не вистачає української преси, тому важливим і гідним наслідування назвали учасники національного круглого столу досвід «Дня», коли редакція тричі на тиждень через волонтерів передавала частину накладу в зону АТО. «Телевізор, радіо, інтернет і... окоп, якщо відверто, є не надто сумісними речами, — додає Олександр Бухтатий. — Інша справа — газета. В зоні АТО катастрофічно мало українських видань. На мою думку, проблема в тому, що, по-перше, левова частка відповідних державних органів уваги була приділена телебаченню і радіо. В жодному разі не применшуючи важливість всіх діючих сегментів галузі мас-медіа, треба визнати, що преса у нас залишається на правах «Попелюшки». Адже як можна пояснити той факт, що протягом десятиріч у державному бюджеті на підтримку преси закладається... 50 тис. гривень? На рік, на всіх. Причому відповідно до законодавства суспільно-політичні видання не можуть цими грошима скористатися взагалі. А після того як буде звільнено Дебальцеве, Донецьк, Луганськ та всі інші наші території, що рано чи пізно неодмінно відбудеться, чи потрібно там відновлювати, а можливо, й створювати з нуля українську місцеву газету? Певно, що так. Доставляти туди вже існуючу авторитетну пресу, як «День». А де взяти кошти на ці стартапи? Вважаю, що на цьому етапі саме Українська держава повинна підтримати Українську пресу».