Медійне ехо трибуналу

У Всесвітній день свободи медіа, який відзначають 3 травня, Хорватська журналістська асоціація (HND) традиційно нагороджувала працівників засобів масової інформації за професійні досягнення. Нагороди за 2017 рік було вручено у декількох категоріях, зокрема «телебачення», «радіо», «інтернет», пресова та розслідувальна журналістика, репортажна фотографія, операторська робота та «журналіст року».

Одну з відзнак отримала журналістка, яка розповідала про останнє засідання Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Втім, ця нагорода, яку було вручено редактору міжнародного відділу телеканалу Nove TV Івані Петровіч, викликала суперечки в медіаспільноті та громадянському суспільстві Хорватії.

Петровіч, знана хорватська журналістка, отримала визнання колег через свої репортажі з Гааги про суд над т.зв. «шестіркою Герцег-Босна».

Як відомо, Апеляційна інстанція Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії 29 листопада 2017 року вирішила, що лідери так званої Герцег-Босни, самопроголошеної хорватської республіки на території колишньої югославської республіки Боснія і Герцеговина, є винними у воєнних злочинах та злочинах проти людяності.

Колишнього прем’єра Герцег-Босни Ядранка Прлича засудили до 25 років ув’язнення, колишнього міністра оборони Бруна Стоїча — до двадцяти, як і начальника головного штабу війська боснійських хорватів Слободана Праляка. Інші лідери Герцег-Босни — Мілівой Петкович, Валентин Чорич та Берислав Пушич — були засуджені до 20, 16 та 10 років відповідно.

В момент оголошення вироку колишній керівник головного штабу встав і почав кричати: «Слободан Праляк не є воєнним злочинцем. З презирством відкидаю ваш вирок!» Після цих слів генерал Праляк витягнув із кишені маленьку пляшечку, випив отруту та невдовзі помер.

Івані Петровіч, яка довгий час була спеціальним кореспондентом у Гаазі, на думку Хорватської журналістської асоціації, вдалося транслювати новини з МТКЮ «хвилина в хвилину», повідомляти ексклюзивну інформацію — зокрема вона першою дізналася та розповіла про те, що генерал Праляк помер у залі суду, а не в лікарні — та надавати необхідні пояснення щодо суті та контексту справи. Такою була позиція професійної спільноти.

Але далеко не всім сподобався цьогорічний вибір лауреата.

Деякі медіа з Хорватії та БіГ згадали, що репортажі Петровіч з МТКЮ були досить однозначними — вона підтримувала «шестірку Герцег-Босна» і не приховувала цього. Зокрема, журналістка не наводила у своїх матеріалах доказів їхніх злочинів, не надавала слова жертвам злочинів під час своїх включень з-під будинку МТКЮ, хоча там були присутні й постраждалі, й свідки, й близькі загиблих. Водночас Петровіч критикувала хорватську владу за те, що вона, на її думку, не зробила достатньо для захисту звинувачених трибуналом діячів Герцег-Босни. «Всі уряди Хорватії нічого не робили для надання допомоги у цьому процесі, принаймні, щоб допомогти захисту, надаючи додаткові докази, запропонувавши їм найкращих фахівців», — наголошувала журналістка в ефірі.

Після самогубства генерала Праляка вона заявила: «Кожен, хто його знає, знає, що він чесна людина. Вирок був скомпрометований цим інцидентом».

У громадській організації «Документа», яка займається дослідженням складного минулого Хорватії, розкритикували вручення Івані Петровіч журналістської нагороди. У своїй заяві «Документа» назвала її репортажі про справу лідерів боснійських хорватів «непрофесійними», «необ’єктивними», а саму Петровіч — пропагандистом, а не журналістом. На думку громадських активістів, Петровіч поширювала ненависть та ворожнечу, і фактично можна говорити про порушення нею заборони на публічне заперечення злочинів проти людства, злочину агресії, воєнних злочинів.

Декілька хорватських журналіста заявили про відмову від нагород, які вони отримали раніше. Першими це зробили Борис Павеліч — журналіст видання Novilist, та Воїслав Мажочо з порталу Index.hr.

Рух проти рішення HND нагородити Петровіч розширюється, і він уже призвів до запеклих дискусій всередині хорватської медіаспільноти.

Для України цей хорватський кейс є дуже пізнавальним. Ми можемо побачити, що в євроатлантичної Хорватії популярні та авторитетні журналісти можуть мати свою громадянську позицію та висловлювати її в ефірі, не обмежуючи себе «стандартами». Бачимо, що хорватські медійники не соромляться бути патріотами. Бачимо навіть те, що хорватські ЗМІ можуть захищати своїх героїв війни, незважаючи, скажімо так, ні на що.

Ба більше — ми бачимо, що така позиція журналістів заохочуються і професійною спільнотою.

Також ми бачимо, що є й ті, хто розділяє протилежні погляди та підходи, і це не маргінальні одинаки. Але — зверніть увагу! — вони вимушені реагувати на рішення журналістської організації. Тобто вони є в опозиції, й не вони задають орієнтири для спільноти. І це зараз, коли в Хорватії вже 23 роки панує мир і домінують європейські цінності... Можна тільки уявити, якими були настрої у хорватських журналістів на початку 1990-х.

Напевно, треба більш ретельно вивчити це питання, якщо вам справді хочеться дізнатися, як Хорватії вдалося здобути незалежність, перемогти у війні, стати членом Європейського Союзу та НАТО.