Місце, де навіть на самоті не почуваєшся самотнім...
20 січня — День Автономної Республіки Крим
Вже декілька років поспіль ми з друзями їздимо до Криму. Були там і взимку, і навесні, і, звісно ж, влітку... І майже кожного разу, яким би не був наш маршрут, ми врешті опиняємося на давно вподобаному нами мисі. У кожного, напевне, є своя улюблена місцина у Криму. Для мене це узвишшя вподобаного мису, на якому стоїть маяк. Попри вітер, що не вщухає ні на хвильку, для мене це найспокійніше місце у світі.
Неподалік від маяка — майже зруйнований будинок: чотири стіни з вікнами, три з яких у трьох напрямах дивляться на море. Це моє місце спокою і надії. Сидячи там і слухаючи вітер, я перестаю відчувати час, але найдужче відчуваю життя. Я забуваю, як мене засмутило сміття обабіч доріг і на березі моря, і починаю вірити, що скоро всі навчаться цінувати природні багатства нашої країни. Вітер вимітає з моєї голови всі «ні», і в моїх думках не залишається місця щоденним сумнівам. Колись я житиму в цьому будинку. Він постане з руїн і зазиратиме морю в очі...
Цей будинок для мене — уособлення Криму, краса, ще недооцінена, але непереборна. Стихійна.
