Між панікою і байдужістю

Упродовж останніх місяців Україну сколихнули кілька масштабних екологічних катастроф. На початку червня у Васильківському районі спалахнула пожежа на нафтобазі, внаслідок якої загинуло шестеро людей. Наступного дня після початку загоряння мешканці Василькова спостерігали опади у вигляді дощу з мазутом. За словами в. о. начальника ГУ ГСЧС в м. Києві Валерія Борисова, це була найскладніша пожежа в Україні з 1960-х років. Уже впродовж кількох місяців періодично спалахують пожежі у Чорнобильській зоні відчуження. Нещодавно там загорілися торфовища. Поки верстався номер, стало відомо, що попри зусилля пожежників, продовжувало горіти щонайменше п’ять гектарів. Ці та інші події зумовили широкий суспільний інтерес до екологічної ситуації в країні. Журналісти провідних телеканалів кинулися шукати експертів, які могли б прокоментувати можливі наслідки для довкілля. Однак, чи готове ТБ говорити про проблеми екології системно, аналізувати глибинні причини катастроф, які, на жаль, періодично трапляються в Україні? Яке місце у сітці мовлення посідає пропагування екологічного мислення? Чи передбачає той спосіб життя, який проектують на глядачів телеканали, дбайливе ставлення до довкілля? Про це, а також про власні телесмаки у традиційному опитуванні від «Дня» розповіли вітчизняні екологи.

«ЕКОЛОГІЧНІ ТЕМИ КОМЕНТУЮТЬ ЕКСПЕРТИ, ЯКИМ НЕМАЄ ЩО СКАЗАТИ»

Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:

— Телевізор не дивлюсь, але знаю, що там показують. Сьогодні програм про екологію майже немає. До речі, така ж ситуація у пресі — постійні екологічні рубрики відсутні. Дещо краща ситуація на радіо. До минулого року на «Промені» була щоденна годинна передача «Азбука гармонії». Кожного дня о 15.00 вона розпочиналася з випуску екологічних новин. Після восьми років існування її закрили. Це був ідеальний формат, який можна було б перенести на телебачення.

Хай як це дивно, найчастіше екологічні теми піднімають на «НТН» у програмі «Свідок». Їм завжди приємно давати коментарі, бо знаю, що журналісти ретельно готують і розслідують конкретні теми. Ще є «Агенти впливу». Обидві програми роблять серйозні журналістські розслідування, зокрема і на екологічну тематику. Значно рідше про екологію розповідає програма «Наші гроші». Нещодавно вони зробили чудовий сюжет про малі гідроелектростанції. Взагалі ж на тему екології, як мені здається, є запит у суспільства. ТБ могло б звертатись до неї значно частіше.

Кореспонденти новин дуже часто шукають, хто б міг прокоментувати ту чи ту екологічну новину. До недавнього часу доводилося спілкуватись з ними до кількох разів на день. Водночас для того, щоб зробити випуск рейтинговим, вони необґрунтовано часто надають слово політичним діячам або ж просто відомим людям. Це доволі обмежене коло експертів, чоловік п’ять. От, наприклад, горить нафтобаза, але сказати по суті з цього приводу їм усім, насправді, нічого. Я, до речі, не дав жодного коментаря по нафтобазі, бо знаю, що мені тут просто немає чого додати. Хоча сам живу у Василькові, і воно все диміло наді мною. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що найбільша за роки незалежності техногенна пожежа — це погано. Однак є певне коло осіб, які можуть дозволити собі сказати на камеру: «Це жахливо. Йдеться про бездіяльність державних органів, яка призведе до негативних наслідків для населення». Хіба це фаховий коментар?

Зазвичай у новинах висвітлюють лише найбільш гучні події. Наприклад, коли щось згоріло або стався резонансний злочин. Далеко не всі актуальні проблеми потрапляють у випуски. Адже це нібито «нерейтинговий» матеріал. Найважливіші питання — не такі «гарячі». На думку журналістів, це не проблеми сьогоднішнього дня. От хто, скажімо, зараз робитиме сюжет про масштаби санітарних вирубок лісу? За останніх 30 років ніхто не подумав про те, щоб очищати воду, яка виливається у підземні річки Києва. Більшість факторів, які реально шкодять довкіллю, виникли ще десятки років тому, і ми неодноразово про них чули, тому для новин це — не «новина».

Для того, щоб прийшли журналісти і зробили сюжет, екологи змушені вигадувати різноманітні акції, кидатися з плакатами до міністерства. На ТБ із задоволенням покажуть якихось людей у костюмах бобрів, які будували «хатку» під стінами «Енергоатома». І, можливо, якщо пощастить, у своєму п’ятисекундному синхроні еколог встигне сказати, у чому власне проблема!

Під час пожежі на нафтобазі у Василькові ми намагалися донести головний месидж: екоінспекція, завдяки Яценюку, не має права виїжджати на перевірки. Це така «економія бюджету». Нафтобаза згоріла, а збитки ніхто нікому не нараховує, тому що еконіспекції заборонено туди поїхати перевірити. І така ж ситуація — з будь-якою екологічною проблемою. Упродовж останнього року екоінспекція не могла виїхати на жодну перевірку. Але на ТБ ніхто про це не розповів!

Потрібна тематична передача екологічних розслідувань, на початку якої був би, наприклад, п’ятихвилинний випуск екологічних новин, а далі півгодини — три по десять хвилин — сюжети розслідувань. Це було б ідеально. Щоб допомагати такій програмі, готовий особисто витратити  скільки завгодно власного часу. Але річ у тім, що хтось має вкласти у це гроші...

Сам я веду передачу на католицькому радіо «Марія» — кожного тижня по півгодини спілкуємось на якусь екологічну тему. Мушу визнати, що придумати нову тему на наступний тиждень завжди дуже складно! Пройшло, може, передач 20, і я задумався: про що  ж ще можна поговорити? Але якщо для такої програми на ТБ виділять хоч б одного штатного репортера і оператора, які не займатимуться більш нічим, крім цього, вони точно впораються!

«ДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ НІЯК НЕ РЕАГУЮТЬ НА ЖУРНАЛІСТСЬКІ МАТЕРІАЛИ ПРО ПРОБЛЕМИ ДОВКІЛЛЯ»

Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру:

— ТБ не дивлюсь — викинув телевізор на сміття. В офіційних ЗМІ і на екрані екологічної інформації недостатньо — складається враження, що ніхто нічого не розуміє у цій темі. Якщо так піде і надалі, всім нам можна буде відправлятися на Лісове кладовище... На ті ж матеріали, які з’являються, відповідні державні структури ніяк не реагують. До прикладу, скільки журналісти говорили про те, що не варто рубати тополі в Києві, але міська влада вирішила інакше. Ефективність ЗМІ з цієї точки зору дуже низька. Водночас від того, чи працюватимуть журналісти з темою екології, безпосередньо залежить компетентність нашого суспільства у цьому питанні. Якщо ЗМІ мовчать, то про проблему не знає суспільство. Про екологію згадують тільки тоді, коли трапляється якась катастрофа — вибух, пожежа... А знаєте чому вони трапляються? Бо заборонили перевірки. Скільки разів ми намагалися розповідати про це, але підтримки від журналістів так і не дочекались. Попередження екологів ніхто не вважає за потрібне публікувати, поки нічого не сталось. Мені здається, років сім-вісім тому на ТБ приділяли значно більше уваги екологічній тематиці. Про це говорили в новинах, запрошувати екологів у студії — зараз, на жаль, такого немає.

«ЕКОЛОГІЯ В НОВИНАХ — МІЖ СПОРТОМ І ПОГОДОЮ»

Олександр СОКОЛЕНКО, представник Національного екологічного центру України:

— Якщо чесно, то я майже ніколи не дивлюсь телебачення — не вважаю його тим засобом інформації, який справді інформує. Про новини дізнаюсь з різних інтернет-ресурсів — порівнюю і складаю власну думку. Безумовно, екологічна тематика обговорюється не на достатньому рівні. У суспільстві існує такий стереотип, що екологічні проблеми або не на часі, або не є такими важливими як питання економіки, політики. В новинах їх ставлять десь між спортом і погодою. Десь так українці ставляться до екологічних питань. Щодо пожеж на нафтобазі, в Чорнобильській зоні, гадаю, ЗМІ висвітлювали ці події більш-менш якісно. Телеканали, інтернет-ресурси приділяли цьому увагу. Коли у нас стаються такі резонансні події, які стосуються конкретних людей (у цьому випадку киян), то їх висвітлюють. Але, на жаль, є чимало проблем, які практично не потрапляють ні на шпальти газет, ні на ТБ. Наприклад, стан природо-заповідного фонду в Україні є вкрай незадовільним. Йдеться про національні парки, чимало з яких функціонують лише на папері, заказники, які ніхто не охороняє. Ці питання взагалі не потрапляють на екран. Водночас, на мій погляд, вони — значно більш важливі, ніж займання чагарників у Чорнобильській зоні або пожежа на нафтобазі.

«ТБ СПРИЧИНЯЄ НАГНІТАННЯ БЕЗПІДСТАВНОЇ ПАНІКИ»

Наталя ВИШНЕВСЬКА, представник Національного екологічного центру України:

— На екрані бракує пізнавальних програм, зокрема й тих, які стосуються проблем захисту довкілля. Не вистачає програм, які розповідали б про культурне життя України й інших країн. Не вистачає хорошого кіно і правдивих новин.

Екологічне виховання відсутнє на екрані в жодній формі. Телебачення, на жаль, не в змозі адекватно передавати інформацію про довкілля в Україні. Якщо такі новини і з’являються, то у викривленій формі. Переважно вони не відображають реальної ситуації.

Я порекомендувала б телеканалам створити ток-шоу, присвячене екологічним проблемам. Знаю, що ця тема дуже хвилює український соціум.

Останні події, пов’язані з екологічною тематикою, зокрема пожежу на нафтобазі у Василькові та займання у Чорнобильській зоні вітчизняне ТБ, на мою думку, висвітлювало вкрай некоректно. Журналісти користувалися неправдивою інформацією, звертались до якихось міфічних «експертів», які виявились абсолютно некомпетентними. Здається, вони навіть не намагались апелювати до відповідних наукових установ та громадських організацій, в яких працюють фахові експерти. Фактично, журналісти спричинили нагнітання безпідставної паніки серед населення.