«Мова війни» чи «мова імперської агресії»?

І напередодні, й під час другого форуму «Вільної Росії» (Вільнюс, 14-15 жовтня) знаний російський публічний інтелектуал Олександр Морозов (з серпня 2011-го по квітень 2015-го – головний редактор «Русского журнала») дав інтерв’ю й опублікував тези, присвячені проблемі «мови війни», яка сьогодні панує в мас-медіа РФ. На самому форумі Морозов керував секцією «Формування мови війни в російському соціумі». Його оцінки чинної ситуації та висновки щодо неї, видається, будуть цікаві читачам «Дня».

Отже, Олександр Морозов, публіцист і політичний аналітик, пряма мова. Спершу – повністю тези його виступу на форумі (без жодних правок).

«ПОЧЕМУ МЫ ОБ ЭТОМ ГОВОРИМ?

- потому что язык войны делает войну реальностью;

- потому что есть авторство и есть ответственность за распространение "языка войны";

- потому что нам нужна "Белая книга" - подробный доклад о том, кто и как создает и распространяет в России "язык войны".

ТРИ ВОЛНЫ ДИСКУРСА КОНФЛИКТА И САМОИЗОЛЯЦИИ

- середина 90-х - "Русский дом", ген. Леонов, "Постскриптум" Пушков.

- 2004-2006 - "Крепость Россия" (Юрьев) - манифест самоизоляции, появление так наз. "младоконсерваторов" ("остров Россия", "Проект Россия"). Мюнхенская речь Путина. Эта волна была реакцией на Ходорковского, "оранжевую революцию" в Украине и теракт в Беслане.

- посткрымский язык войны.

ДОКРЫМСКИЕ ФАКТОРЫ:

- массовое книгоиздание ревизионистской литературы, альтернативной истории, конспирологии;

- распространение "мы - они" среди молодежи через кремлевские молодежные организации;

- стимулирование пророссийских организаций за рубежом;

- распространение идей неконвенциональной войны.

КТО?

Совбез - силовые ведомства - мозговые тресты - медиа - общественные организации.

ОСНОВНЫЕ ТЕЗИСЫ

- крушение СССР как геополитическая катастрофа, необходимость реванша;

- неизбежность конфликта с США как с "мировым гегемоном" ("партизанская", неконвециональная война с США);

- неполноценный суверенитет всех государств, окружающих Россию;

- политическое доминирование в регионе (подчинение себе "лимитрофов" и т.д.)

- борьба цивилизаций, понимаемая как попытка сломать "цивилизационный код";

- ревизия ценностных оснований Запада (выработка антилиберальной риторики, осмеивающей демократию, другие модели государства, ценности и т.д.).

МЕДИА

политические ток-шоу всех каналов

Комсомольская правда

РИА Новости

новостные службы поисковиков и почтовых сервисов

сеть специализированных, так наз. "консервативных" сайтов ("Однако", "Взгляд" и др.)

сетевые политические бригады (фрицморген и т.д.).

"ПАРТИЯ ВОЙНЫ" В РОССИЙСКОЙ ПОСТКРЫМСКОЙ ПОЛИТИКЕ

Структуры и убежденные создатели и проводники "языка войны" должны быть названы и описаны. Потому что после катастрофы важно будет понимать – кто был жертвой "языка войны", а кто – "первыми учениками».

Ці начерки людини компетентної, яка спостерігала ці процеси «зсередини», цікаві не в останню чергу тим, що вщент розбивають «теорії» деяких наших, прости Боже, «вчених», наче ніхто не чекав і не міг чекати від Росії такої агресії. А ще цікаві тим, що привертають увагу до деяких важливих сюжетів, які в Україні були або практично не поміченими, або недооціненими.

А ось фрагменти одного з його інтерв’ю: «…Если мы посмотрим на то, что происходит в российских поисковиках и в почтовых сервисах, то есть как устроенны новости в Яндексе и Мэйл.Ru, то, что выводится на первую панель, то увидим, что эти новости совершенно отделены от мировых новостей, они создают искусственную картину конфликта с окружающим миром, проводят официальную "позицию конфликта" – вот это если брать ru-медиа… Выстраиваются "мозговые тресты", недавно, например, прошла большая конференция на базе МГИМО… Там работает центр Подберезкина, который непосредственно разрабатывает концепции неизбежности военного столкновения в горизонте 25 года, описывая ситуацию в том смысле, что России избежать войны с окружающим миром и США не удастся и надо к ней готовится. Это все работает на нагнетание милитаризма, которое и кончится в результате войной».

Як на мене, сказане Морозовим і цікаве, і слушне, хоча потребує певного уточнення. Все ж, «мова війни» чи «мова імперської агресії»? Адже війни бувають різними, є війни агресивні, загарбницькі, завчасно заплановані (як це наочно довів автор наведених вище тез) – і є війни оборонні, вимушені. Там теж доводиться користуватися рішучою, мілітаристською лексикою (досить згадати виступи британського прем’єра Черчилля – крім усього, ще й знаного журналіста – у часи Другої світової війни). Тому видається некоректною спроба деяких учасників секції, очолюваної на форумі Морозовим, поставити знак тотожності між «мовою війни» в російських й українських мас-медіа. За чинних обставин (допоки притомні росіяни не наведуть лад у своєму домі) пацифізм, «мова миру», ба, навіть показний об’єктивізм в українських медіа – це шлях до катастрофи та до торжества «русского мира». Натомість для РФ нагнітання політичної істерики за допомогою мови імперської агресії у мас-медіа – це шлях до катастрофи, можливо, з глобальними наслідками.