На 1 лютого з давніх-давен припадає язичницьке свято Iмболк

Назва цього дня, за одним із стародавніх переказів, має походження від давньоірландського mblec — «молоко». Це свято одужання богині Брігіти, котра є уособленням відродження на противагу своїй протилежності — богині Ламмас. Якщо Ламмас — це стара жінка, то Брігіта — юна діва, символ відродження природи.

Лютий вважався найважчим періодом зими, коли запаси закінчувалися, а природа переживала вирішальну битву з Зимою. Тож Імболк був останньою ніччю гулянь та святкувань напередодні затяжного посту. Також Імболк вважався потужним днем для ворожіння та чар. За повір’ями, цього дня відьми проходили посвяту. Тож як жертву богині Брігіті та «відкуп» від відьом було заведено збивати свіже масло і залишати на маслоробні молоко й шматок хліба з маслом.

На Імболк належало як слід прибрати житло, помити всіх свійських тварин, причепуритися самим і запалити свічки. А на святковому столі обов’язково мали бути молочні продукти, пряні та м’ясні страви і... смаколики з родзинками.