На танку — до Європи?
Протягом минулого телетижня українські телеканали, як і раніше, намагалися систематизувати дії виконавчої влади. Принаймні, намір систематизувати — уже плюс, хоча сказати, що це достойно здійснилося, поки що не можна.
З огляду на побачене, можна сказати, що систему відносин усередині влади тележурналісти розглядають у двох напрямах — виробничому й особистісному. Про те, що Віктор Андрійович посварився з Юлією Володимирівною, повідомляли, як про головну новину та як про здійснений факт, а потім мучили вищих чиновників вимогами підтвердити або спростувати сказане. У результаті інтрига вдалася, а ось аналіз можливих передумов для розбіжностей — ні. Ніхто не зіставив виявлену стилістику дій двох перших осіб, що може бути взаємодоповнюючою, а може, і причиною для виникнення конфліктних ситуацій у майбутньому. Із репортажів про засідання Кабміну минулого тижня всі новинарі «повисмикували» те, що визначили найважливішим. Майже всі процитували Тимошенко, яка заявила, що уряд має йти вперед, «як танк». Це що мається на увазі? А якщо по мінному полю? А якщо по засіяному полю? А якщо по щойно вкладеному асфальту? Образне, але двозначне висловлювання прем’єра залишили без коментарів. І дарма. А ось її коментарі з приводу вибачень Анатолія Кінаха перед російськими нафтоторговцями були дуже вдалими — і про національні інтереси було сказано доречно, і про те, що, може, і за перемогу української футбольної збірної доведеться перепрошувати?
У підсумкових програмах знову однією з основних тем була історія «побиття немовлят» в образі новонародженої опозиції. «1+1» у неділю показав мовби дослідження питання «били — не били» депутатів, які захищали в лікарні Івана Різака. Було заявлено, що «справа Різака» — своєрідний тест на бійцівські якості опозиції». Із сюжету випливало, що ця ж справа — тест і для влади. Тест на здатність реалізувати обіцяний лозунг «Бандитам — тюрми». Але в цьому випадку перше та головне визначення — «бандитам» — спершу треба довести, і так, щоб жоден адвокатуючий «комар» і носа не підточив.
Топ-темою залишалися й роздуми про подальшу долю Ігоря Бакая, який втік до Росії. Розповідь Євгена Червоненка про московську зустріч з оголошеним у розшук чиновником пройшла по всіх каналах і викликала двояке враження. По-перше, так і не стало зрозумілим, як в’яжуться переговори міністра з Ігорем Бакаєм та наміри МВС, що звернулося до російських колег із проханням «затримати та переправити» на батьківщину вказану особу. По- друге, цікава позиція Росії, в якій активно та суворо судять своїх олігархів, які колись порушили закон, і крізь пальці дивляться на колишніх українських чиновників, які втекли від українського правосуддя.
Утім, настання літа дещо розбавило політико-економічну телевізійну тематику. Інтерес до новини про виклик для надання свідчень Віктора Януковича та Віктора Медведчука не затьмарив інтересу до спеки, що заполонила країну і, зокрема, столицю, — купання киян у фонтані також показали практично всі. А в одному з ранкових ефірів «Ери» дискутували з приводу не менш важливої літньої теми — розвитку туризму. З дискусії випливає, що вигадана новим Мінкультом туристична концепція — не лише наслідок неуцтва нових «культурно-туристичних» чиновників, які, очевидно, не спромоглися поцікавитися історією (в тому числі, й законодавчою) питання, а й міна не такої вже й уповільненої дії під усю галузь загалом. Тобто знову в нас вирішують «зруйнувати до основи», а вже потім… Це, наприклад, стосується заборони на використання тварин у туристичній діяльності, що може трактуватися, як завгодно. Починаючи від моральних принципів казкового лікаря Айболита, який пожалів Мавпочку, котру злий Бармалей використовував для залучення уваги й отримання дивідендів, до цілковитої заборони використання будь-яких живих істот, у тому числі крокодилів і живих риб в акваріумах у барах і ресторанах, і заборони кататися на поні та верблюдах на Ай-Петрі.
Із нагоди закінчення навчального року «1+1» оголосив про початок циклу освітніх сюжетів. Сказано було, що проблем у нашій освіті — не злічити, що й профільний міністр підтвердив. І що вищі навчальні заклади, яких чимраз більше, треба укрупняти, а деякі взагалі ліквідувати як збанкрутілі. Напевно, це правильно. Але що робитимуть випускники усіх цих ліквідних університетів і академій, які залишаться з дипломами неіснуючих навчальних закладів?
Кумедний шкільний сюжет, у якому вивчалася «історія виникнення й удосконалення» шпаргалок і методів їх використання, показав «Тоніс». А вже Міжнародний день захисту дітей усі відпрацювали за повною програмою. Звісна річ, з переліком vip- персон, які, безперечно, стурбовані і дитячими долями, і проблемами, з багатослівними та банальними цитатами про важливість збереження та формування майбутнього країни тощо. Звісно, не залишилися осторонь і партії, які вже стартували де-факто назустріч парламентським виборам. Загалом, погладити перед телекамерами дитинку по голівці постарався кожен. А ось про безпритульність і те, що ми робитимемо з усією цією спадщиною, конкретики було мало.
