Не щастить нам з коментаторами...
Дуже цікаві та різнопланові враження залишив минулий телетиждень. З одного боку — захоплення гостей «Євробачення» щодо України та українців, коли не так уже важливо, хто переміг, а значно цікавішою є атмосфера відвертості, свята та загальної любові. З іншого — «стягування» в лікарні замаскованими міліціонерами з підслідного колишнього закарпатського губернатора Івана Різака народних депутатів, які прикривали його своїми тілами.
Щодо приємного, тобто «Євробачення», то всі новинні різноканальні сюжети і тематичний конкурсний щоденник, який виходив на УТ- 1, справді переконали глядачів у тому, що наша країна, яка приймала європейський музичний конкурс, не осоромилася. Приголомшені іноземці, підготовлені, втім, інформацією про помаранчеву революцію, захоплень не приховували. І організація дійства начебто всіх залишила задоволеними, і переможниця-гречанка, визнана кращою з кращих, що тільки підтверджує стрімко зростаючий інтерес європейців до етнічних особливостей своїх друзів та сусідів. Так, наші «Гринджоли», на жаль, нечисленних надій так і не виправдали. Так буває: часто те, що одного разу було трагедією або драмою, потім повторюється як фарс. Ну, не вийшло у них відтворити ТУ атмосферу напруження, рішучості та прагнення свободи. Хоча тут же Микола Томенко заявив, що отриманий результат не можна вважати провалом, у цьому випадку кожен глядач вирішує сам. У цілому Україна отримала за конкурс значний плюс. А ось коментування конкурсу, який транслював УТ-1, можна віднести до мінусу. Якось не щастить нам з коментаторами. Виявляється, не лише зі спортивними.
Ще одну приємну несподіванку з задоволенням, але й не без відтінку гіркоти, коментували вітчизняні телеканали. У одному з випусків «ТСН» («1+1»), у розповіді про несподівану перемогу на Канському кінофестивалі молодого українського документаліста Ігоря Стрембицького, стрічці якого «Попутники» вдалося потрапити туди завдяки фінансовій підтримці цього телеканалу, особливого осуду на адресу Мінкультури, який такої підтримки не надав, не прозвучало. Напевно, не хотіли псувати загальну радість нагадуванням про сумне. Хоч проявлені чиновниками від культури безкультур’я і, за великим рахунком, непатріотизм, заслуговують на дуже серйозний «розбір польотів». Тепер і нам, співвітчизникам талановитого документаліста, хочеться побачити його роботу. Буде шкода, якщо пройде вона непоміченою, без попередньої реклами та подальшого обговорення.
Тепер про неприємне. Те, що сталося в лікарняній палаті в Ужгороді при виконанні співробітниками правоохоронних органів рішення суду про зміну запобіжного заходу екс-губернатору Закарпаття Івану Різаку, виглядало жахливо. Оперативний запис спроби змопівців відправити пацієнта до СІЗО показали всі телеканали. Члени СДПУ(O), які перешкоджали такому наміру, Нестор Шуфрич і Тамара Прошкуратова також ускочили в халепу, внаслідок якої, за запевненнями Прошкуратової, Шуфрича ударили головою об підлогу, і він знепритомнів. Цього оперативна зйомка не підтверджує, але й без побиття Шуфрича все те, що відбувається, — яскраве свідчення того, що європейцями ми себе назвали рано. І хоч Юрій Луценко, коментуючи означені події, нагадав, що це та сама закарпатська міліція, яка била депутатів-нашоукраїнців, суті справи це вже ніяк не міняє. Дещо заспокоює обіцянка міністра МВС використати цей факт для серйозного розслідування і, мабуть, чергових чисток, тепер уже в закарпатських міліцейських лавах, і подальшого усунення винних від роботи. Хоч насторожує «виправдувальна» частина коментарю Луценко, що, мовляв, правоохоронці стали заручниками правової колізії, коли й рішення суду треба виконати, і народних депутатів не зачепити. Є колізія — усувайте, і швидко — парламентські вибори на носі, з усіма передбачуваними «боями за справедливість». Дещо некоректними були й журналістські коментарі того, що трапилося. Наприклад, у студії «5 каналу» ведучий розмовляв з приводу проведеної акції з очевидицею (наскільки вона об’єктивно виклала побачене — питання окреме) Прошкуратовою, яка прикувала себе наручниками до Івана Різака, та Андрієм Шкілем. Після того, як народна депутатка емоційно розповіла про те, що закрила хворого підслідного своїм тілом, а їх своїм тілом страхував ще й Шуфрич, ведучий поцікавився, чи не відчувала вона, як жінка, незручності через «морально-етичний» аспект того, що трапилося. Треба визнати, що питання прозвучало вульгарно.
А от останній випуск «Іду на Ви», в якому журналістам пред’явили підзабутого Віктора Януковича, чимось навіть повеселив. Ніби й не закінчувалися президентські вибори — все той самий, все так само і майже про те саме. Судячи з почутого, поки опозиція існує у нас виключно в уяві політиків та телеглядачів, яких «розігрівають» ЗМІ. Адже «клюнули» ж вони на опитування їхніх думок про те, чи хоче опозиція своїми діями дискредитувати нову владу, чи дбає про благо народу. Більшість учасників голосування висловилася за перший варіант. На що тут же головний герой прес-клубу «політично вивірено» заявив, що, за його інформацією, другий телефон, за яким могли висловитися прихильники опозиції, просто не працював.
Взагалі, попереду у нас ще та виборча кампанія.
