«Не всі вдома» проводить репетицію виборів
Коли півроку тому з’явилася нова програма «Студії «1+1» із назвою «Не всі вдома», здавалося, що крім назви, вдало перекрученої «Пока все дома» Тимура Кізякова, у цьому «ігровому патяканні» навряд чи з’явиться щось таке, що по-справжньому стосується цінностей.
Саша Лозинська та Костя Грубич — двоє ведучих програми (до них нещодавно приєднався Ігор Пелiх), чимось дуже нагадують спринтерських бігунів, котрі, оглядаючись на табло, де мигтять хвилини та секунди, щоденно мчать від старту до фінішу прямого ефіру. На цій дистанції вони, спілкуючись із глядачами у бліц-діалозі, вправно імпровізують, бо знають, що грати «в піддавки» на конкурсах треба, трошки «підганяючи» тих, хто прагне подарунків. Вони також уже пережили пихаті образи декотрих «поп-зірочок», яким не сподобалося, що прямий ефір у програмі не так спрацював на їхній випещений імідж, як їм хотілося. Урешті-решт, розійшовшись кожен до «свого» дня тижня, ведучі скористались навіть тим, що тепер уже немає кому підтримати естафетну паличку, й почали шукати нові варіації «щоденного забігу». З багатьох, дуже несерйозних сюжетів, обережно, але все ж таки з’являються контури програми, що без нав’язливого моралізаторства навчає й дечому серйозному аудиторію, котру традиційно називають «важкою на підйом».
Тому як здобуток програми відзначимо конкурс «Знайди брехню», що змушує швидко думати й вирішувати, а де ж у сюжетах правда. Щоправда, сюжети тут добираються зі сфери культури та шоу-бізнесу, але навичка — це вже немало. Також і нова акція — «Вибери президента» видається вдалою знахідкою програми і за формою, і за тим завданням, яке собі поставили автори та ведучі передачі. Глядачі обирають президента фан-клубу «невсідомівців», котрий має не лише прагнути «високої посади», а й продемонструвати свої унікальні здібності у невеликому рекламному сюжеті та в студії, відповідаючи на каверзні запитання глядачів і ведучих. Нібито ігрова форма насправді допомагає глядачам відчути смак до свідомого вибору. Тим самим загальновідому аполітичність молодого покоління приблизно наприкінець літа Саша, Костя та Ігор сподіваються замінити такою собі модою на участь у виборах. Можливо, і не лише ігрових.
Якщо це вдасться насправді, й «Не всі вдома» переконають своїх фанатів (а за висловом Кості Грубича, «основне запитання, яке я чую на виїзних зустрічах — «як до вас додзвонитись») бути активнішими — незважаючи на те, що активність, на жаль, на думку занадто багатьох, це і є «не всі вдома» — тоді можна буде вважати, що чималеньку перешкоду на шляху до переможного фінішу програма вже здолала. Але, якщо зважити, що за оцінкою соціологів «Не всі вдома» найбільше полюбляють дивитись не діти чи підлітки, а молодь від 25 до 35 років, — хочеться побажати програмі додати до грайливого тону — інформаційності. Щоб у ефірному спілкуванні ді-джеївська інтонація врахувала й деякі інтелектуальні потреби цієї групи глядачів. Бо за 100 секунд замість пошуків рожевої свинки можна позмагатись і за щось цінніше. Не лише в сенсі грошової вартості призів.
