Непроминальні цінності
Уночі з 22 на 23 вересня, о 00.10, на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм режисера Роберта Бентона «Крамер проти Крамера».
У знаменитій оскароносній мелодрамі американського сценариста й кінорежисера Роберта Бентона «Крамер проти Крамера» зіркову та безумовно тріумфальну участь взяли Дастін Гоффман й Меріл Стріп.
В осерді сюжету — Тед Крамер, що є кар’єристом, увесь сенс життя якого зводиться виключно до роботи. За великим рахунком, він не помічає ні дружини, ні сина. Та ось одного несподіваного дня дружина покидає родину задля самореалізації. І Тед має докорінно змінити своє життя, аби пізнати нове щастя, яке згодом також опиняється під загрозою.
Фільм «Крамер проти Крамера» вийшов на екрани 1980 року й зазнав абсолютного глядацького успіху — тільки у Сполучених Штатах Америки в кінотеатральному прокаті він зібрав понад 100 мільйонів доларів. Також свого часу надзвичайну популярність ця стрічка мала у всьому світі, зокрема і в українських кінотеатрах.
Поряд із цим картина отримала низку найпрестижніших фахових нагород, серед яких п’ять «Оскарів», загалом із дев’яти номінацій. Цікаво, що із фільмом «Крамер проти Крамера» того року дев’яти номінацій на премію Американської кіноакадемії також був удостоєний блискучий, віртуозний, вікопомний фільм Боба Фосса «Увесь цей джаз». Та академіки віддали перевагу, здавалося б, скромній родинній мелодрамі.
Себто «Крамер проти Крамера» отримав так звані головні «Оскари»: за найкращий фільм, найкращий (адаптований) сценарій, найкращу режисуру, а також відповідні акторські нагороди Дастіну Гоффману й Меріл Стріп, котрі так переконливо й пронизливо втілили на екрані невдатливе американське подружжя Крамерів.
Власне, одна з причин тріумфу стрічки була тією, що фільм, поряд зі всіма своїми кіномистецькими чеснотами, зрезонував соціально, культурно. Річ у тім, що в цій картині так чи інакше, але досить виразно відбився, сюжетно проявився культурний зсув, котрий відбувся у суспільній думці десь протягом останнього перед тим десятиліття і який позначився так званою другою хвилею фемінізму у Сполучених Штатах.
Іншими словами, це час, коли почали помітно змінюватися людські уявлення про традиційне батьківство та материнство. Однакової ж прихильності обох статей картина Роберта Бентона не останньою чергою заслужила й через те, що в ній досить виважено й неупереджено представлено як точку зору на події та стан справ Теда Крамера, так і Джоанни Крамер.
З іншого ж боку, можна говорити про те, що «Крамер проти Крамера» увиразнював негативні наслідки жіночої емансипації. І саме це, здається, таким природним було для постановника фільму, адже Роберт Бентон, про творчість якого йтиметься у спеціальному сюжеті, від народження техасець і є прихильником традиційних цінностей, що він неодноразово демонстрував протягом своєї кінематографічної кар’єри.
Та варто зауважити, що в картині «Крамер проти Крамера» блискучим адвокатом феміністичних позицій виступила Меріл Стріп. Своєю харизмою та майстерністю вона зробила все, аби у глядачів виникла якщо не симпатія до Джоанни, то, принаймні, розуміння її проблем. Більше того, актриса навіть сама переписала для своєї героїні ключову судову промову.
Що ж до Дастіна Гоффмана, то той особливий нерв, який він привніс до фільму, яким нагородив свого Крамера, був досить особистим, адже актор працював над роллю саме після болісного процесу розлучення.
«Крамер проти Крамера» — вже фактично кінематографічна класика, яка продовжує примножувати мільйони нових і нових шанувальників через телевізійні та відеоекрани. Бо це кіно щире, розумне і про головне — про те, що є найважливішим у житті, про цінності, які завше були, є і будуть непроминальними, незважаючи ні на що.
