Нова журналістика: ЩО? і ЯК?
Нещодавно представники авторитетного британського видання Financial Times заявили: «У нас працює два типи журналістів: мисливці та кухарі. І ті й інші необхідні, але ми надаємо перевагу мисливцям». Розшифровуючи тезу британських медіа-професіоналів, «мисливці» — це ті, хто виходить на пошуки інформації і здобуває її; відповідно «кухарі» — готують інформацію так, аби читач міг її «переварити», вони перетворюють складне на просте. А які журналісти потрібні українським ЗМІ? І ширше — які ЗМІ можуть успішно функціонувати на українському медіаринку? Чи можливий наразі в нашій країні розвиток нової журналістики і високотехнологічних ЗМІ? А якою має бути фахова освіта медійників? Це лише деякі з багатьох важливих на сьогодні питань, які обговорювалися на круглому столі «Цифрові технології та нова якість журналістської освіти як відповідь на виклики та загрози для українського медіаринку».
Круглий стіл був ініційований і проведений компанією Innovation International Media Consulting за підтримки благодійного фонду «Розвиток України». До дискусії були запрошені керівники і працівники українських ЗМІ, представники сектора журналістської освіти, спеціальний гість — консультант компанії Innovation Хосе Антоніо Ферріс, який виступив із презентацією дослідження «The future of Media — What's Next» («Майбутнє медіа — що далі?»). Хоча пан Ферріс говорив не про захмарне майбутнє, а сьогоденні реалії західної журналістики, було зрозуміло, що для України це поки що — далекий проект. Пан Ферріс говорив переважно про межу між старою і новою журналістикою, що лежить у площині питання ЯК?, тобто йдеться про спосіб і засоби. «Те, ЩО виробляється, залишається завжди незмінним. Журналіст повинен творити журналістику», — наголошує пан Ферріс. Адже йдеться не лише про високі технології, а перш за все про журналістику як таку, її «начинку», смислове наповнення. У цьому контексті представник компанії Innovation закцентував увагу на тому, що старої чи нової журналістики, по суті, не існує, а є журналістика справжня, яка передбачає створення якісного контенту (змісту) і правильність його подачі. Він радить завжди зважати на людський фактор і зміст (і аж потім на технології), постійно вдосконалюватися шляхом тренінгів і навчання, не втрачати «мисливський» інстинкт: «Журналіст повинен завжди перебувати у пошуку. Він повинен знаходити інформацію, а не вона його. Йдеться про дійсно тяжку працю».
Одна з найважливіших тез Innovation Хосе Антоніо Ферріса полягала в тому, що медіа — це бізнес, а не благодійність, треба виробляти конкурентоспроможний продукт, який буде продаватися і відповідати запитам ринку: «Головне завдання медіа-компаній — заробляти гроші, оскільки без прибутку немає незалежності, без незалежності немає довіри, без довіри немає аудиторії, а без аудиторії немає реклами».
Ось ще деякі з найцікавіших думок учасників круглого столу.
Хосе Антоніо ФЕРРІС, консультант компанії Innovation:
— Я б сказав, що в новій журналістиці ми маємо чотири головні ідеї, які і створюють її профіль. Перша — це вплив іноваційних ЗМІ на традиційні і адаптація традиційних ЗМІ до принципів нової журналістики. Друга ідея — це інтерактив і мультивиробництво контентів. Колись у процесі комунікації була лише одна лінія у одному напрямку, зараз — це безліч ліній, що рухаються в обох напрямках. Третя позиція — це поява безмежної кількості нових медіа в усьому світі. Нарешті, четверта ідея — це нові бізнес-моделі, бо традиційні вже не ефективні.
Євген ФЕДЧЕНКО, директор Києво-Могилянської школи журналістики:
— Якщо ми говоримо про український медіа-ринок, є одна річ, яка не повинна давати нам розслабитися. За останні 15 років український медіа-ринок проробив колосальну роботу, оскільки період його становлення відбувався одночасно з періодом суспільно-політичних трансформацій і фантастичного прориву світових медіа — на рівні збирання інформації, обробки і розповсюдження. Але зараз ми найчастіше не думаємо про ті виклики і загрози, які можуть стояти наразі перед медіа-ринком. Тому що серед дуже багатьох власників і журналістів панує атмосфера ейфорії від добре виконаної роботи. Але проблема в тому, що ринок пішов значно далі. Звичайно, засадничим залишиться поняття контенту. Це і буде відрізняти хорошого журналіста від поганого. Але дуже багато речей у тому, як доносити цей контент до аудиторії, змінилися радикально. Якщо раніше, з приводу телебачення ми говорили про броадкастінг — широке мовлення, то зараз ідеться про нероукастінг — про дуже вузькі ніші, які можуть задовольнити найменшу потребу споживачів. Є мільйон потреб, які медіа можуть сьогодні задовольнити. Якщо український медіа-ринок і надалі буде орієнтуватися на те, що в нас є окремо газети, окремо телебачення, окремо радіо — це в найкращому випадку дорога до благополучного, але застійного ринку. Засіб від цього — це нові медіа.
Ціна входу на ринок сьогодні є дуже незначною. Тому ми говоримо про такий контент, який може виробляти кожен, хто вміє користуватися цифровою технікою. Якщо б ми змогли об'єднати якісний контент і новітні технології, це могло б вписати український ринок у глобальний ринок медій.
Андрій ХРУСТАЛЬОВ, «Комсомольськая правда в Украине», редактор:
— За останній час український медіа-ринок збільшився в декілька разів. І в найближчий час частка медіа-ресурсів буде зростати. Є точка зору, що друкованій періодиці залишилося «жити» вісім років. Потім її витіснять інтернет-проекти. Для того, щоб це сталося, не вистачає маленького технологічного стрибка — ще більш зручні кишенькові комп'ютери і ще швидший доступ до iнтернету через мобільний зв'язок. Це, власне, все, що потрібно. Можливо, вісім років навіть забагато...
Володимир ГОЛОВКО, головний редактор порталу ugmk.info:
— Говорити про те, що iнтернет у нашій країні може стати значним бізнесом, поки що не варто. Хоча можна порівняти нашу ситуацію сьогодні з іншими країнами. Наприклад, у Молдові лідерами інтернету є «Аргументы и факты в Молдове» і «Комсомольская правда в Молдове». Власні iнтернет- продукти ще десь дуже далеко... У Білорусії ще цікавіша ситуація. Там домінують персональні іменні сторінки. Наприклад, сторінка Івана Петрова, де він розміщує усю потрібну, на його думку, інформацію. В цих країнах, на відміну від нас, не зроблений навіть першопочатковий крок до бізнесу в iнтернеті.
Медіа зараз — це не так бізнес, як вплив. Більшість інтернет-ЗМІ — збиткові. Але вкладати негативне поняття в iнтернет як вплив не варто. Один із найбільш прибуткових і впливових проектів в Україні — це «Дзеркало тижня» у кінці 90-х — на початку 2000-х. У видання був один головний читач — Президент країни. Тому всі намагалися розмістити там свої матеріали на замовлення. Ось вам і вплив, і прибутковість.
Олександр МАРТИНЕНКО, генеральний директор агентства «Інтерфакс-Україна»:
— Фахівці прекрасно розуміють, що інтернет-іудиторія в Україні поки що невідома. Орієнтуватися на ті розрахункові системи, які є в iнтернеті, неможливо, оскільки рейтинг там купується певними сайтами за не дуже значні суми. Тому реально виявити цифри неможливо. Зараз за 5 тисяч доларів можна отримати будь-яку кількість відвідувань. Навіщо це робиться? Ці цифри показуються спонсорам інтернет-проекта, які відповідно виділяють кошти. Насправді жоден інтернет-проект (за винятком одного чи двох) нерентабельний і не окуповується у зв'язку з тим, що ринку інтернет-реклами як такого в Україні немає.
До нових медіа, в тому числі коли йдеться про участь читачів у розвитку проекту, нам іще працювати і працювати. Зараз розрив між Україною та іншими країнами у розвитку iнтернету збільшується великими темпами...
Діана ДУЦИК, головний редактор тижневика «Без цензури»:
— Декілька слів хотілось би сказати про освіту журналістів. Насправді журналістом може стати тільки той, хто цього дійсно хоче. Якщо людина ставить собі це за мету, вона шукає відповідні шляхи, аби здобути хорошу освіту. Існує ще одна проблема. Вона полягає в тому, що немає кому виховувати молоді кадри. Старе покоління журналістів, яке колись було авторитетним і потужним, уже відходить, оскільки має дещо застарілі погляди. А середнє покоління ще не виросло і не зміцніло. Коли ми нарікаємо на журналістську освіту, треба мати на увазі, що це проблема дуже широка і комплексна, стосується вона освіти в Україні в цілому.
Насамкінець пан Ферріс порадив українським медійникам не поспішати: «Ви не так давно були частиною зовсім іншого світу — СРСР. Зараз у вас нові медіа, новий світ, нова прозахідна економіка, нова політика, новий президент. Не поспішайте! Ви занадто швидко рухаєтесь. Як на мене, це чудово, але люди можуть просто не сприйняти зміни такими темпами. Хоча цього дуже хочеться нам. Насправді адаптація займає значно більше часу».
