Новий закон балістики, відкритий у «ДНР»
Майже півроку розділяють дві трагедії: загибель малазійського Боїнгу й рейсового автобуса під Волновахою. Обставин, що об’єднують ці дві події, набагато більше. І одне, й друге, зрештою, стало наслідком російської агресії в Україні. І одне, й друге миттєво вкрилося товстим шаром брехні.
Одразу після загибелі малазійського «Боїнгу» Стрєлков- Гіркін, тоді ще прапор сепаратистів, радісно повідомив про те, що вони, сепаратисти, збили український військовий літак. «Онде валяється». Не бажаючи стояти осторонь «тріумфу» новороської зброї своїми людоїдськими міркуваннями на цю тему негайно поділилися козачий отаман і інші лідери сепаратистів. Щойно з’ясувалося, що літак по-перше, не український, а малазійський, по-друге, не військовий, а пасажирський, а по-третє, цей подвиг сепаратистів не радує російське керівництво, й тому воно велить від нього відмежуватися, — тут-таки виявилося, що новоросійському воїнству літаки збивати нічим, а далекозорі селяни, які раптово знайшлися, підтвердили, що, так, бачили поряд з Боїнгом український військовий літак, а може два, але те, що літак військовий і український, на тому далекозорі селяни стояли на смерть.
• Одразу після загибелі рейсового автобуса інтернет-сайт, що іменує себе «Новороссия. Первый оперативный», повідомив: «13.01. 16.53. Волноваха. Надійшла інформація: знищено український блок-пост при виїзді з Волновахи на Донецьк».
Як тільки з’ясувалося, що сепаратисти, завдаючи удару по блок-посту українських правоохоронців, влучили в пасажирський автобус, одразу з’явилися заяви лідерів «ДНР», що це не вони, та в них і можливості вести обстріл на такій відстані не було.
До законів Ньютона і Ейлера, що заклали основи балістики, лідери «ДНР» додали те, що можна назвати законом балістичної відносності: джерело стрілянини залежить від характеру й статусу ураженої цілі. Якщо уражено український військовий об’єкт, то стріляв сепаратист, якщо снаряд влучив у цивільний об’єкт, то стріляли українські військові. При цьому постріл може бути зроблено з однієї й тієї ж зброї.
• У сепаратистів «ДНР» і «ЛНР» добрі вчителі. Це співробітники провідних російських ЗМІ. Вони разом з російськими політиками, економістами, соціологами та філософами давно й успішно впроваджують теорію путінської політичної відносності. Оцінка подій, їхня суть, а також наслідки можуть бути прямо протилежними залежно від того, яку роль у цих подіях грає Володимир Путін. Власне, він, Путін, і є основоположником цієї теорії. Пам’ятаєте, як він пояснював користь падіння рубля для російської економіки, ось це чудово: при курсі 30 продаємо й отримуємо 30 рублів, а при курсі 45 за те саме отримуємо 45 рублів. Суцільна вигода!
Творче використання теорії політичної відносності постійно демонструє «Комсомольская правда». У колонці «Путін не їде до Орди» Ісраель Шамір пишається тим, що російського президента не покликали на святкування 70-річчя визволення Освенцима, й тому він туди не їде. Можна собі уявити, як оцінив би той же Ісраель Шамір незапрошення на значимий захід лідера будь-якої країни, яку він, Шамір, вважає ворогом Росії.
• «Добре було, коли російського президента з шаною приймали європейські лідери, — пише співробітник «КП». — Але ще краще, коли йому нікуди їхати не треба». Рубель зміцнюється — добре, рубель падає — ще краще. Путіна приймають — добре, Путін ізгой — ще краще. Коротше, Путін знову все зробив правильно. Незалежно від того, що саме він зробив.
«Президент більше не їздить в Орду, йому не потрібен ярлик на княжіння», — такими є уявлення співробітника «КП» про міжнародні відносини.
Ну, й, нарешті, важливе одкровення від Ісраеля Шаміра: «Він (Путін) не їде в Освенцим, присягати у вірності юдео-американській імперії». Досі подібні звороти можна було зустріти на численних нацистських ресурсах рунету. Тепер на цей рівень скотилася найбільш тиражована суспільно-політична газета Росії. Були, звісно, абажури Скойбеди, але Шамір узяв новий рубіж, за яким «КП» залишається вже лише опублікувати «Протоколи сіонських мудреців».
• Далі «Комсомолка» вустами свого співробітника дає ексклюзивне бачення геополітичного устрою світу: «Якщо поляки і євреї не встануть і не вимагатимуть від своїх правителів привести московського повелителя, спадкоємця своїх рятівників — туди їхати не треба». Мовний стиль, підбір слів часто говорить більше, ніж хотів сказати автор. Форма буває важливішою за зміст. Путіну не треба їздити в Орду тому, що він сам — Орда, московський повелитель. Повелитель — ім’я хана, султана, східного деспота. Термін «повелитель» навіть у Повному титулі імператорів Російських згадується наприкінці, через безліч ком, перед «і інше, і інше, і інше».
Але і це ще не все. Явивши світу свою ксенофобію, потім описавши свій ідеал світу, на чолі якого стоїть московський повелитель, «Комсомолка» показує бажаний внутрішній устрій Росії: «Нарешті Росії повернуто її гордість, ту гордість, яку виявляли суворий вусатий маршал, який любив «Герцеговину Флор», і його вірний Містер Ні».
«Він (Путін) обрав Христа для Росії», — так співробітник Шамір завершує свою колонку, в якій «КП» досить системно викладає своє бачення світу: ксенофобія як головна духовна скріпа, Орда на чолі з «повелителем» Путіним на чолі світу і сталінізм як ідеал внутрішньої й зовнішньої політики. Ну, й, звісно, Христос, не без цього.
• Щоб втілити «комсомольський» ідеал у життя, необхідно викоренити в Росії залишки крамоли, довершити зачистку інформаційного простору. Звичайній людині не зрозуміти, що ще можна в цьому просторі викоренити й зачистити. То це звичайній, а от депутат Євген Федоров з «Единой России» не такий. Федоров, він як невгомонна чистьоха- хазяйка, що кидається пилососити стерильну підлогу після того, як знайде невидиму оком порошинку, так і депутат Федоров примудряється знаходити сім’я зради в доведеному вже до повної стерильності інформаційному полі країни. Ось і знову, як повідомили «Известия» депутат Федоров вимагає посилити кримінальний кодекс щодо ЗМІ, ввести кримінальну відповідальність керівників ЗМІ, які «допускають публікації з неправдивою антиросійською інформацією, у тому числі й при віддзеркаленні подій за межами Росії».
Щоб ні у кого не залишилося сумнівів, про які події і про яку неправдиву інформацію йдеться, депутат Федоров називає речі своїми, суто федорівськими іменами: «На Україні стався держпереворот. З цим ніхто не сперечається. Але результатом його стала поява узурпатора — в.о. президента України. Офіційно такої посади навіть не передбачено. Але коли ЗМІ рішення узурпатора видають за рішення української держави — це свідомий обман. Тобто якщо ти дізнаєшся, що це переворот, отже, його результат — нелегітимна влада, й прийняті нею рішення — це не рішення держави. Далі питання: це дурість чи це свідоме пособництво державним злочинцям? Ось це й буде предметом розгляду для слідчих».
• Депутат Федоров виділяється навіть на тлі загального думського паноптикуму тим, що свідомо узяв на себе роль блазня. Тому ймовірність ухвалення закону, що ініціюється ним, невелика. Але він, як і пан Ж. та інші блазні в оточенні Володимира Путіна, завжди правильно вгадує вектор. Тому його поведінка, разом з текстами «Комсомолки» й інших частин російських інформаційних військ показує, що Росію чекає рік, сповнений таких безумних дурощів, перед якими безумні дурощі 2014-го року можуть померкнути.
