Олександр ТКАЧЕНКО: «Нікому, окрім глядача, ми догодити не намагаємося»

Як ми вже повідомляли, «День» напередодні закінчення року, який був вельми складним і водночас знаменним для країни, проводить опитування керівників вітчизняних телеканалів. Головна тема опитування — це набутий нашим ТБ за час виборної президентської кампанії досвід і перспективи ТБ у найближчому майбутньому. На запитання анкети «Дня» вже відповів генеральний продюсер «1+1» Олександр Роднянський. Сьогодні — слово голові правління ЗАТ «Новий канал» Олександрові Ткаченку.

1. Як ви вважаєте, з яким «обличчям» вийшли наші телеканали з виборчої кампанії? Які висновки зробив ваш канал iз медіа-ситуації останнього півріччя? Від якого свого досвіду ви збираєтеся відмовитися, а який — втілювати в життя далі?

2. Чи можливий у майбутньому переділ ТБ-простору в Україні? Чи можливе акціонування Національної телекомпанії?

3. Як, на вашу думку, розвиватиметься ситуація з недообраною і нефункціонуючою Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення?

4. Як відомо, Україна багато в чому повторює досвід Росії. Зараз на російському ТБ ми спостерігаємо відкриту війну олігархічних кланів. Чи можливий розвиток ситуації приблизно в тому ж напрямку і в нас, звичайно, зі своєю специфікою?

5. У той же час у Росії є й інший досвід. Інформаційне кілерство там «живе» поруч із присутністю опонентів у ефірі каналів. Тобто факти і різні погляди там не замовчуються — інша річ, що вони з абсолютно різною мірою адекватності коментуються. Однак це вже явно інший рівень як професіоналізму, так і демократичності ЗМІ, ніж той, що ми бачимо в Україні. Яким чином наше ТБ йтиме до збалансованої подачі подій і поглядів не тільки в усьому телепросторі, а й у межах одного каналу?

6. Як відіб'ється на нашому ТБ — і, зокрема, на вашому каналі — післявиборна фінансова криза?

7. Яка тематика, напрямок пошуку стануть для вашого каналу визначальними 2000 року? Чи розвиватимуться нові телетехнології — і з якими пріоритетами?

8. Як ви вважаєте, з яким новим досвідом і якими цілями прийдуть наші телеканали до виборів у Верховну Раду 2002 року?

9. Як ви вважаєте, чи з'явиться коли-небудь на нашому ТБ серйозна політична аналітика? Ваше ставлення до «феномена» Доренка? Чи можливий розвиток подібного досвіду в нас?

1О. Чому, на ваш погляд, українське ТБ останнім часом відкриває так мало нових телеоблич? Чи є реальний прихід молоді на наше ТБ?

11. Як ви ставитеся до телекритики?

12. Як ви гадаєте, яким чином розвиватимуться вiдносини ЗМІ з владою в майбутньому? Чи є підстави сподіватися на їх демократизацію? Зокрема, чи плануються на вашому каналі проекти, в яких могли б звучати різні погляди на політичні, економічні, соціальні процеси в країні? А також — дискусії, дебати?

Відповіді

1. Українські телеканали з виборів вийшли з «обличчям» не гіршим, аніж країна загалом. Для нашого каналу, що розвивається, ці вибори були «пробним каменем» — дещо вдалося, дещо — ні, але загалом вийшло достойно. У нашій студії прямого ефіру побували всі основні кандидати на посаду Президента, а раніше в такому ж форматі на Новому каналі відбулися дебати основних кандидатів на посаду мера Києва. Ми зробили свої передвиборні ночі — результат вийшов живий, не пафосний і місцями навіть цікавий.

Просуватимемо в життя новини — «Репортер», тим більше, що з початком нашого мовлення в ряді великих міст України в нас з'явилися нові можливості, а до наступних виборів — далеко. Ми завжди пам'ятаємо, що наші уявлення про те, як краще висвітлювати вибори (і взагалі, що бажано висвітлювати), завжди необхідно співвідносити з нашими технічними і фінансовими можливостями. Тому намагатися стрибнути на висоту, на яку застрибнути в цей момент фізично не можливо, ми не будемо, тим більше, що ми нікому, окрім глядача, догодити не намагаємося.

2. Акціонування національної телекомпанії або її перехід на рейки по-справжньому громадського ТБ було б для НТКУ набагато більшим благом, ніж той незрозумілий стан, у якому перебуває перший канал зараз.

3. Я сподіваюся, що після виборів новий склад Нацради буде остаточно сформовано. Але тут важливо не поспішати, тому що діяльність попереднього складу, часто далека від професіоналізму, породила безліч проблем у телепросторі. Тому, передусім, хотілося б мати якісний склад Нацради, і якщо це трапиться трохи пізніше, ми це переживемо. Набагато гірше наступні п'ять років мати справу з профнепридатними, а тому неспроможними членами цього виключно важливого для ТБ і радіо органу влади.

4,5. —

6. Закінчення виборів (і саме з таким результатом) сприяло тому, що рекламні агентства та основні рекламодавці відновили заморожену в очікуванні результатів виборів роботу. Тому всі телеканали сподіваються на вихід із кризи. Річ у тім, що більшість телеканалів — річ набагато дорожча, аніж видання будь-яких газет і журналів. При цьому вони не створювалися і в масі своїй спеціально не фінансувалися «під вибори».

7. Що стосується наших планів на майбутнє, то про них краще скаже ефір Нового каналу. Поки є можливість, ми завжди будемо радувати свого глядача чимось новим і, як мінімум, якісним. Принаймні, наші рейтинги і динаміка їх зростання кажуть, що ми — на правильному шляху.

8. —

9. Вибачте за нескромність, а що, в Україні ніколи не було серйозної політичної аналітики? (Якщо вже ви питаєте: «Чи з'явиться коли-небудь вона на нашому ТБ?») Так, власне, я маю на увазі один період — з 94-го до 97-ого року — і «Післямову», що виходила тоді в ефір. Що стосується Доренка, то він свідомо займається політичним шоу i цього не приховує. Він це робить виключно талановито, а народ талановитих любить. Тому всі серйозні «аналізи» його російських колег спочатку програють і в рейтингах, і в спробах «зберегти обличчя». Вони намагаються грати в «об'єктивність», а при цьому напередодні російських виборів займаються відвертою пропагандою. Дивитися i слухати їх сюжети й розмови в ефірі багато нудніше, ніж спостерігати за Доренком. Але!.. Його програма ніякого вiдношення до політичної аналітики та журналістики не має — і тут Доренко перед глядачами чесний. Вся інша закулісна робота й метушня вже мало турбують публіку. Моральний аспект? Можна на знак протесту організувати дискусію. Ще можна зробити більш талановите шоу або зробити ще більш серйозну аналітику — на це й у нашій країні гроші завжди знайдуться. Ось чого робити не треба, то це «співчувати суспільству», яке слухає Доренка. Поспівчувайте Доренку — йому з цим жити.

10. Нових облич на ТБ багато, яскравих — мало, але це не лише українська проблема.

11. Телекритику і телекритиків — люблю.

12. Вiдносини з владою, на жаль, залишаться непростими. Але в житті завжди є місце для можливого, зокрема для політичних програм з «людським обличчям». Багато залежить і від позиції телеканалів, від ставлення їх до дійсності, політиків та політики. Загалом у країні рівень політичної культури, як і раніше, невисокий. На жаль, не тільки в галузі політичної журналістики, але й у галузі професійної журналістики взагалі доведеться ще дуже важко попрацювати.